Глава 16

Після того вечора Аліна вже не могла дивитися на стосунки Алли й Андрія так само, як раніше. Раніше вона могла порадіти за сестру, коли Андрій приносив їй квіти або забирав її після роботи на автомобілі, але тепер кожна така сцена викликала в ній дивне роздратування, яке вона старанно приховувала навіть від самої себе.

Одного ранку Алла поспішала збиратися на якийсь захід, тому залишила на ліжку кілька суконь, вибираючи, яку з них вдягнути. Аліна саме проходила повз кімнату, коли побачила темно-синю сукню, яку Андрій колись подарував сестрі.

— Цю вдягни, — сказала вона, зайшовши до кімнати. — Вона тобі найбільше пасує.

— Думаєш? — Алла взяла сукню в руки.

— Андрію вона точно подобається.

Алла усміхнулася.

— Звідки ти знаєш?

— Він учора на неї дивився, коли ти її діставала з шафи.

Алла засміялася, а потім почала переодягатися. Аліна вийшла з кімнати, але за кілька секунд зупинилася в коридорі, дивлячись на власне відображення у дзеркалі.

Вона добре запам'ятала цю сукню.

Не тому, що вона їй особливо подобалася, а тому, що помітила реакцію Андрія.

Через кілька днів Алла пішла в магазин, залишивши речі вдома. Аліна, проходячи повз її спальню, побачила сукню, яка висіла на дверцятах шафи. Вона довго вагалася, але зрештою зняла її з вішалки й зайшла до ванної, де перед великим дзеркалом швидко приміряла.

Сукня сиділа майже так само, як на Аллі. Аліна поправила волосся, повернулася боком, подивилася на себе в дзеркало, а потім несвідомо повторила жест сестри, коли та зазвичай поправляла сережку.

У цей момент двері квартири відчинилися.

Аліна здригнулася.

— Алло? — почувся голос Андрія.

Вона швидко вийшла з ванної, тримаючи сукню в руках.

Андрій саме знімав пальто і спочатку лише побіжно глянув у її бік.

— А, це ти.

— Так, — Аліна намагалася говорити спокійно. — Я просто приміряла сукню Алли. Вона залишила її тут, а я хотіла подивитися, чи мені підійде такий фасон.

Андрій нічого підозрілого не побачив і лише усміхнувся.

— Схожа на Аллу!

Аліна відчула, як у неї всередині все завмерло.

— Справді?

— Зі спини взагалі можна переплутати.

Він сказав це абсолютно буденно й пішов до кімнати, а Аліна залишилася стояти перед дзеркалом.

Саме ця випадкова фраза не виходила з її голови весь вечір. Зі спини можна переплутати.

Для неї це вже було не просто спостереженням, а підтвердженням того, що її задум не настільки неможливий, як вона спочатку думала. Того ж вечора Максим написав їй і запропонував зустрітися. Аліна прочитала повідомлення, поклала телефон на стіл і навіть не відповіла. Натомість вона сиділа у вітальні разом з Аллою та Андрієм.

Андрій розповідав про роботу, Алла слухала його, час від часу перебиваючи якимось жартом. Потім він раптом встав, підійшов до дружини й поцілував її у волосся.

— Я забув тобі сказати, що завтра після роботи ми їдемо вечеряти.

— Куди?

— Побачиш.

— Андрію, ну хоча б натяк дай.

— Ніяких натяків!

Аліна сиділа навпроти них і мовчала.

Їй хотілося зрозуміти, що саме змушує Аллу так щиро усміхатися поруч із ним. Вона спостерігала за її мімікою, слухала інтонацію, помічала, як сестра торкається руки Андрія під час розмови.

Наступного дня Аліна навіть почала несвідомо копіювати деякі її жести.

Коли Андрій увійшов до кімнати, вона відклала телефон так само, як це зазвичай робила Алла. Коли він щось розповідав, вона нахиляла голову вбік і усміхалася, хоча сама історія не здавалася їй особливо смішною.

Андрій кілька разів дивився на неї трохи довше, ніж зазвичай. Аліна це помітила. І їй це сподобалося. Вона почала перевіряти межі дуже обережно, не роблячи нічого такого, що могло б одразу видати її наміри.

Одного вечора Алла попросила сестру забрати зі спальні її телефон, який вона залишила на зарядці. Аліна зайшла до кімнати, побачила на комоді флакон парфумів сестри й відкрутила кришечку. Вона нанесла зовсім трохи на зап'ястя. Потім подивилася на себе у дзеркало. Їй було незвично бачити себе з ароматом Алли, але водночас це викликало дивне відчуття, ніби вона на кілька хвилин отримала доступ до чужого життя.

Коли вона вийшла з кімнати, Андрій саме проходив коридором.

Він зупинився.

— Алло, ти вже повернулася?

Аліна завмерла лише на мить.

— Так.

Він підійшов ближче, а потім уважніше подивився на неї.

— Дивно, я думав, ти була у вітальні.

Аліна усміхнулася.

— Я заходила до кімнати!

Андрій нічого більше не запитав. Аліна пішла далі, але її серце билося значно швидше, ніж кілька секунд тому. Вона зрозуміла, що навіть голос, запах і звички можуть стати частиною цієї гри. І тепер їй хотілося дізнатися, наскільки далеко вона зможе зайти.

Через кілька днів Алла поїхала на вихідні до подруги. Андрій залишився вдома, а Аліна вирішила не їхати разом із сестрою, посилаючись на втому.

Увечері вони залишилися в квартирі удвох.

Андрій сидів у вітальні, працюючи за ноутбуком, а Аліна зайшла на кухню й почала готувати чай.

— Тобі зробити? — запитала вона.

— Якщо не складно.

Вона поставила перед ним чашку саме так, як зазвичай робила Алла, — ручкою повернутою вправо.

Андрій підняв очі.

— Дякую!

— Нема за що!

Він зробив кілька ковтків, продовжуючи працювати, а потім раптом сказав:

— Ти останнім часом стала дуже схожою на Аллу!

Аліна відчула, як по спині пробіг холодок.

— Ми ж завжди були схожі!

— Ні, я не про зовнішність!

Вона сіла навпроти.

— А про що?

Андрій на секунду замислився.

— Про поведінку. Навіть не знаю, як пояснити!

Аліна усміхнулася, намагаючись приховати хвилювання.

— Мабуть, просто багато часу проводжу з нею.

— Можливо!

Він знову повернувся до ноутбука, не надавши розмові особливого значення. Аліна ж ще довго сиділа навпроти й дивилася на нього. Тепер вона була впевнена, що її почали помічати. І замість того щоб зупинитися, це лише сильніше підштовхнуло її вперед. Коли наступного дня Алла повернулася, Аліна поводилася так, ніби нічого не сталося, допомогла їй розкласти речі й навіть поцікавилася, як минули вихідні. Але коли Алла зайшла до спальні, Аліна непомітно подивилася їй услід. Вона вже знала, що хоче зробити.