Глава 13

Андрій уже вкотре перечитував повідомлення, яке Максим надіслав йому після їхньої останньої розмови, хоча й без того добре пам’ятав кожне слово, адже відтоді, як дізнався про фотографію з благодійного вечора, думки про Аллу не давали йому спокою. Він намагався переконати себе, що не варто робити поспішних висновків, однак щоразу, коли згадував її небажання все конкретно пояснити, знову відчував роздратування, яке дедалі важче було приховувати навіть від самого себе.

Максим, зі свого боку, зовсім не збирався відступати, адже вважав, що друг надто поблажливо ставиться до жінки, яка, можливо, приховує від нього не просто кілька неприємних подробиць свого минулого, а ціле подвійне життя. Саме тому він знову зателефонував Андрієві й запропонував зустрітися, наполягаючи на тому, що знайшов дещо нове, про що той неодмінно повинен дізнатися.

— Сподіваюся, цього разу ти не збираєшся знову розповідати мені про ту саму фотографію, — невдоволено промовив Андрій, коли Максим увійшов до його кабінету.

— Якби я знайшов лише фотографію, то не став би тебе турбувати, — відповів той, сідаючи навпроти. — Але тепер у мене виникло ще більше запитань, ніж було раніше.

— І що ж ти цього разу з'ясував?

Максим дістав телефон і відкрив кілька збережених матеріалів, які збирав протягом останніх днів, після чого поклав його перед Андрієм.

— Пам'ятаєш, я говорив тобі, що Алла на фотографії була пов'язана з Воронським? Так от, я вирішив перевірити не лише її, а й усіх людей, які брали участь у тому благодійному вечорі. І знайшов кілька цікавих збігів, які змушують мене сумніватися, що знайомство Алли з Воронським було таким уже випадковим.

Андрій уважно подивився на друга.

— Слухай, вона вже мені все пояснила, і я більше не хочу повертатися до цього!

—  Послухай, в що якщо вона справді щось приховує! І, як на мене, ти досі не усвідомлюєш, наскільки серйозною може бути ця історія.

— Я вже вислухав твої припущення, Максиме. Якщо маєш щось конкретне, говори.

Максим трохи нахилився вперед, наче хотів переконатися, що Андрій уважно слухатиме кожне його слово.

— Олександр Воронський не просто випадковий знайомий Алли. Ти сам знаєш, наскільки непростими були ваші стосунки з ним після того, як ви перестали співпрацювати. Він завжди мав власні інтереси, і я не сумніваюся, що тепер теж не відмовився від можливості отримати перевагу над тобою.

— До чого тут Алла?

— А до того, що саме її змінене ім'я з'являється в матеріалах, пов'язаних із людьми Воронського. Я не стверджую, що вона працює на нього, але після всього, що знайшов, виключати таку можливість було б нерозумно.

— Ти справді вважаєш, що Алла могла вийти за мене заміж, щоб допомогти Воронському?

— Я не виключаю цього!

— Тоді ти погано її знаєш!

Максим невдоволено зітхнув.

— А ти, виходить, знаєш її настільки добре, що навіть не хочеш перевірити мої слова?

— Я знаю, що наш шлюб являється мол домовленістю, і чудово розумію, чому ти вважаєш цю ситуацію підозрілою. Але між нами відбулося дещо, чого ти, очевидно, не враховуєш.

— Ти її кохаєш?

Андрій не відповів одразу, і Максим сприйняв його мовчання як підтвердження власних здогадів.

— Ось у чому проблема, — продовжив він. — Ти вже не здатний дивитися на неї об'єктивно. Тобі подобається ця жінка, і ти готовий виправдовувати її навіть тоді, коли вона сама не хоче пояснювати свої вчинки.

— Не плутай мої почуття з твоїми підозрами.

— Тоді поясни мені, чому вона так наполегливо приховує своє минуле.

Андрій підвівся, підійшов до вікна й кілька секунд дивився на місто, перш ніж відповісти.

— Можливо, тому, що не хоче втягувати мене в чужі проблеми.

— А можливо, тому, що ці проблеми безпосередньо стосуються тебе.

Цього разу Андрій нічого не відповів, хоча слова Максима зачепили його значно сильніше, ніж він хотів показати. Він справді не розумів, чому Алла так уперто відмовляється розповідати всю правду, але водночас не міг змусити себе повірити, що вона свідомо використовує його заради якихось прихованих інтересів.

 — Якщо ти хочеш, щоб я повірив у твої звинувачення, тобі доведеться знайти щось більше, ніж старі фотографії та власні припущення.

Максим підвівся, забрав телефон і вже біля дверей обернувся.

— Сподіваюся, ти не пошкодуєш про свою довіру, Андрію. Бо мені здається, що ця історія тільки починається.

Тим часом Алла сиділа у спальні, тримаючи телефон у руках, і вже вкотре перечитувала повідомлення, яке отримала від Максима. Вона розуміла, що той не зупиниться, поки не дізнається правди, а тепер, коли він уже розповів Андрієві про фотографію, ситуація стала набагато небезпечнішою, ніж вона могла собі уявити.

Алла не знала, наскільки далеко зайшов Максим у своїх пошуках, але добре розуміла, що його цікавить не лише минуле Аліни на фотографії, а й зв'язок між нею та Воронським. І якщо він продовжить копати, то рано чи пізно може вийти на Аліну, яка, судячи з усього, знову опинилася в неприємній ситуації.

Вона відкрила переписку із сестрою й почала набирати повідомлення, намагаючись підібрати слова, які нарешті змусили б Аліну зрозуміти серйозність становища.

«Аліно, ти повинна негайно припинити свої ігри й нарешті взяти себе в руки. Адже вже почали цікавитися твоїм минулим, і якщо так триватиме далі, дуже скоро можуть вийти на тебе. Я не збираюся знову розгрібати наслідки твоїх пригод, тому прошу тебе хоча б цього разу подумати не лише про себе».

Відповіді довелося чекати довше, ніж вона очікувала. Алла вже встигла відкласти телефон і зайнятися своїми справами, коли екран знову засвітився.

«Не починай, будь ласка. Я й без тебе чудово розумію, що ситуація складна».

Алла відразу набрала відповідь.

«Якби ти справді розуміла, то не доводила б усе до такого стану. Я попереджала тебе, що одного дня твої пригоди можуть закінчитися дуже погано. Тепер через тебе під загрозою опинилося навіть моє життя».