Глава 2

Вона потроху відкладала гроші на свою мрію — нову трикімнатну квартиру з євроремонтом та новими меблями.
Все йшло за планом, клієнти завжди залишалися задоволені її роботою й добре платили, а після того, як вони розходилися, чоловіки вдавали із себе страждальців на очах у рідних, щоб ще довший час у сім'ї не згадували про їхнє одруження, тому Алла отримувала свої гроші, а клієнти залишалися задоволені результатом.
Її умови в договорі, який підписували клієнти, були такими:
1. Жодної інтимної близькості під час зустрічей, лише ділові стосунки.
2. Поцілунки лише на людях, щоб підтримувати загальну картину.
3. Жодних залицянь після роботи, адже вона знала, що це погано закінчується, бо рано чи пізно їм усе одно доведеться розірвати фіктивні стосунки.
4. Сума, вказана в договорі, — 600 доларів за один день.
5. Кількість днів зустрічей і годин, проведених разом, клієнт обирає сам.
6. Знайомство з батьками оплачується окремо, сума вказана в договорі.
Алла дійсно виглядала як дівчина на мільйон, двічі на тиждень ходила до залу на тренування, а щоранку виходила на пробіжку, носила лише брендовий одяг і завжди купувала оригінальні речі, адже не хотіла ризикувати тим, що хтось із батьків її фіктивних наречених раптом випадково викриє підробку, тому в її гардеробі не було місця дешевим копіям.
 

Але одного разу все пішло зовсім не за планом.
Алла приїхала до ресторану рівно за десять хвилин до призначеної зустрічі, як робила завжди, адже в її роботі запізнення було не просто поганою звичкою, а ознакою непрофесіоналізму, яку вона не могла собі дозволити, особливо коли йшлося про першого клієнта, від якого залежало не тільки те, наскільки вигідним виявиться черговий контракт, а й те, чи зможе вона найближчими місяцями без зайвих переживань оплачувати комунальні послуги, салон, одяг і відкладати гроші на свою маленьку, але таку важливу мрію — одного дня перестати грати багату жінку й нарешті стати нею.
Ресторан цього вечора був майже заповнений, за столиками сиділи люди, які говорили неголосно, сміялися, обмінювалися поглядами, а іноді непомітно фотографували страви, намагаючись зробити вигляд, що прийшли сюди зовсім не для того, щоб продемонструвати своїм підписникам красиве життя, і Алла, як ніхто інший, розуміла цю маленьку гру, тому що сама щодня грала набагато складнішу.
 

Вона назвала адміністратору своє ім'я, підтвердила бронювання й пройшла до столика біля вікна.
Замовлення було зроблено на двох, клієнт мав прийти через кілька хвилин, тому Алла сіла, поклала поруч маленьку сумочку, дістала телефон і ще раз відкрила повідомлення, яке отримала напередодні.
Він мав виглядати стримано, дорого і, як було написано в короткому описі, «не любить зайвої уваги», а більшість її клієнтів виглядали приблизно однаково — чоловіки, які мали гроші, але не мали бажання пояснювати батькам, чому вони досі неодружені.
Алла ледь усміхнулася, заблокувала телефон і поглянула на годинник, до зустрічі залишалося п'ять хвилин, тому вона замовила воду, а ще через сім хвилин клієнта не було, через десять — теж, і коли Алла знову подивилася на телефон, там не було жодного повідомлення, від чого вона трохи насупилася.
 

Не те щоб це її сильно дратувало, але вона не любила непередбачуваності, а особливо тоді, коли непередбачуваність виходила від людини, яка вже заплатила за її час, тому, дочекавшись п'ятнадцяти хвилин, а потім і двадцяти, Алла відклала телефон і повільно оглянула ресторан.
Саме тоді її погляд зупинився на чоловікові, який сидів за кілька столиків від неї.
Він був один, приблизно того віку, про який ішлося в описі її клієнта, високий, темноволосий, у дорогому темному костюмі, без краватки, з розстебнутим верхнім ґудзиком сорочки, і сидів так спокійно, ніби весь цей ресторан, усі розмови навколо, дзвін посуду й приглушена музика існували десь дуже далеко від нього.
Найбільше Аллу зацікавило навіть не те, як він виглядав, а те, як він поводився, адже він просто сидів, сперши лікоть на підлокітник крісла, і задумливо дивився у велике вікно, за яким місто потопало у вечірньому світлі.
Алла ще раз прочитала повідомлення.
Світле волосся. Високий. Класичний одяг. Стриманий.
Вона перевела погляд на чоловіка.
Схожий за описом.
Їй стало навіть трохи смішно, невже він вирішив не підходити сам, можливо, хотів перевірити її реакцію, адже деякі клієнти любили подібні маленькі ігри.
 

Алла взяла сумочку й підвелася, не поспішаючи, бо не хотіла виглядати так, ніби чекала на нього весь цей час, хоча насправді саме це й робила.
Пройшовши кілька кроків, вона зупинилася біля його столика, однак чоловік продовжував дивитися у вікно.
— Андрій?
Жодної реакції.
Алла трохи нахилила голову.
— Перепрошую.
 

Тепер він повернувся, і їхні погляди зустрілися.
На якусь мить Алла забула, що взагалі хотіла сказати, адже він був значно привабливішим, ніж вона очікувала, і не тією показною красою, яку вона бачила у чоловіків, котрі годинами розглядали себе в дзеркалах і вважали дорогий костюм достатньою заміною характеру, а зовсім іншою — стриманою, майже небезпечно спокійною.
— Так? — запитав він, і його голос був низьким та спокійним.
— Нарешті я вас знайшла, я вже думала, що ви спізнюєтесь!
Здавалося, він не почув першого запитання, а Алла з ходу почала викладати свої умови договору, через що спочатку на його обличчі з'явилися розгубленість і нотки непорозуміння, проте він швидко опанував себе й уважно вислухав її до кінця.
За дивним збігом обставин, її клієнта теж звали Андрій, але це був зовсім не той чоловік, який зараз сидів перед нею.
— Мені все підходить, — нарешті відповів він. — І скажіть, як ви мене знайшли?
— Я знаю, що деякі клієнти полюбляють такі ігри, тому я знайшла вас за описом, який ви мені скинули в месенджер, адже розумію, що багато клієнтів побоюються розкриття своєї особистості й не хочуть надсилати фотографії стороннім людям, а деякі навіть забороняють фотографуватися разом.
— Цікаво, — чоловік ледь усміхнувся. — Я згоден на ваші умови. У мене якраз склалася певна ситуація. Я якраз думав над цим.
Він на мить замовк, ніби вирішуючи, з чого краще почати пояснення.
— Я розповім кількома словами: моя бабуся — багата жінка, яка має власну фірму, але в неї була одна умова, за якою вона передасть мені права на неї лише в тому випадку, якщо я одружуся протягом місяця, а якщо ні, то передасть усі права на керування якомусь благодійному фонду, так що ви саме вчасно.
Алла уважно дивилася на нього, ще не до кінця розуміючи, куди він веде цю розмову.
— Але мені не просто потрібно вдати, що ви моя наречена, мені потрібно, щоб ми взяли з вами фіктивний шлюб, — продовжив Андрій. — Я розумію, це, можливо, звучить занадто... але іншого виходу в мене немає. Жодних зобов'язань, вам тільки й треба буде робити вигляд, що ви моя дружина на людях, ми житимемо в одному будинку, в одній спальні, але в різних місцях, а я заплачу вам у чотири рази більше, і після розлучення ви отримаєте гонорар у такому ж розмірі. Що скажете?
— Мені потрібно подумати, — відповіла Алла, хоча її думки вже шалено перебирали можливі варіанти. — Скільки ви мені заплатите в цілому?
На його губах з'явилася ледь помітна усмішка.
— П'ятнадцять тисяч доларів.
Алла відчула, як до щік приливає тепло, адже така сума була значно більшою, ніж вона очікувала отримати від чергового клієнта.
— Ну що ж, я згідна! Мені якраз потрібні кошти на мою мрію, але жодної інтимної близькості, тільки легкі поцілунки на людях.
— Домовились!
Вони потиснули один одному руки й сіли чекати на замовлення.
Алла взяла телефон, і саме в цю мить побачила нове повідомлення.
«Алло, дуже вибачаюся. Виникли непередбачені обставини. Буду за двадцять хвилин».
Вона повільно підняла очі, поглянула на чоловіка перед собою, потім знову на повідомлення й лише після цього нарешті усвідомила, наскільки дивною була ситуація, у яку вона щойно потрапила.
— Зачекайте, а ви хто?
— Я хотів вам сказати про це одразу, я не той Андрій, який вам був потрібен, але я той, хто готовий вам заплатити за фіктивний шлюб! Пропозиція ще в силі, тому не поспішайте відмовлятися лише через те, що випадково сплутали мене з іншим! Можливо, вас доля звела саме зі мною, щоб ви нарешті змогли втілити свою мрію в життя!
Алла ще раз уявила себе в новенькій трикімнатній квартирі з меблями, євроремонтом та красивим видом із вікна, і ця картина їй однозначно сподобалася, адже саме такої суми їй і не вистачало для досягнення своєї мети.
— Добре, я погоджуюся на вашу пропозицію, але від зустрічі з клієнтом мені доведеться відмовитися, тож я зроблю це лише з відсотками.
— Добре, немає питань, я згоден!