17 ❤

Ми рушили далі коридором. Амелія, здавалося, взагалі не втомлювалася розглядати все навколо. Вона крутила головою на всі боки й раз у раз зупинялася біля чергових дверей.

– А що там? – запитала вона, показуючи на одну з них.

Марк відчинив. За дверима виявилася простора ванна кімната. Світлий мармур, велике дзеркало, старовинна ванна на витончених ніжках і високе вікно, крізь яке всередину пробивалося м’яке осіннє світло.

Амелія одразу зайшла всередину й підійшла до ванни, зацікавлено розглядаючи її.

– А тут можна купатися? – запитала вона, задерши голову на Марка.

– Можна, – коротко відповів він.

Донечка обійшла ванну з іншого боку, заглянула всередину й на мить замислилася, оцінюючи її розміри.

– Мамо, сюди я б помістилася і з лисичкою, і ти з Марком.

Я закашлялася від такої несподіваної пропозиції. Звісно, я розуміла, що Амелії кортить мати тата, але купатися в одній ванній – це вже перебір. Та й я поки не була готова бачити Марка майже без одягу, хоча в нього, певно, було шикарне тіло.

Барабан мені в печінку! Про що я взагалі думаю? У нього є наречена, яку він, мабуть, кохає. Тож із моїм спогляданням я точно в прольоті.

– Амеліє! – тільки й змогла видихнути я, відчувши, як щоки мимоволі починали палати.

Донечка здивовано подивилася на мене.

– А що? Вона ж велика.

Марк, який до цього мовчки слухав нашу розмову, нарешті втрутився.

– Дякую за пропозицію, але я краще в душі помиюся, – буркнув він і тицьнув пальцем у бік нової душової кабіни.

Амелія глянула на душ, потім на Марка, а тоді знову на ванну.

– Але разом цікавіше.

– Мені й самому нормально, – відрізав чоловік.

Амелія подивилася на Марка й скривилася.

– Фу, скучний!

Вона показала йому язика й, не чекаючи відповіді, вискочила з ванної.

– Амеліє! – обурено гукнула я їй услід, а потім ніяково повернулася до Марка. – Вибачте. Не знаю, що на неї сьогодні найшло. Я поговорю з нею, скажу, щоб поводилася чемно й не вередувала.

– Не треба, – спокійно відмахнувся він. – Вона дитина. Сумніваюся, що їй це дійде.

Я здивовано подивилася на нього. Після всього, що вже встигла наговорити Амелія, я очікувала значно гіршої реакції.

Втім, Марк уже розвернувся до дверей.

– Ходімо. Нам потрібно знайти нашу втікачку, щоб вона біди якої не наробила.

Ми вийшли з ванної й рушили коридором.

– Амеліє! – покликала я.

Відповіді не було. Я заглянула в сусідню кімнату, потім зазирнула за прочинені двері. Порожньо.

– Доню! – покликала я ще раз, уже голосніше.

Марк пройшов трохи вперед і озирнувся.

– Вона не могла далеко піти.

– Я теж так думаю.

Втім, чомусь починала нервувати. Маєток був величезний, а Амелія – допитлива настільки, що могла полізти куди завгодно.

Ми розійшлися в різні боки коридору.

– Я перевірю перший поверх, – сказав Марк. – Ви подивіться на другому.

Я кивнула й рушила в інший бік.

– Доню, де ти?

Тиша. Відчинила ще одні двері й заглянула всередину. Нікого. Повернулася в коридор і вже хотіла рушити далі, коли помітила маленьку іграшку.

Лисичку.

Улюблена іграшка Амелії лежала просто перед порогом іншої кімнати. Цікаво, як вона тут опинилася.

– Амеліє? – покликала я, озираючись.

У відповідь знову тиша. Я підійшла ближче й нахилилася, щоб підняти лисичку. Та щойно ступила на підлогу перед порогом, як нога раптом поїхала. Я махнула руками, намагаючись утримати рівновагу, але не втрималася й боляче гепнулася на підлогу.

– Чорт!

Біль різко віддав у спину й стегна. Я на кілька секунд завмерла, стискаючи зуби, а потім обережно сіла.

– От же ж...

Потерла забите місце й сердито подивилася на підлогу. Тепер уже було видно тонку блискучу плівку. Олія.

Хто міг її розлити перед дверима чужої спальні? Я повільно підвелася, тримаючись рукою за стіну. Нога ще трохи тремтіла після падіння, але лисичка лежала за кілька кроків від мене.

– Іди сюди, маленька, – пробурмотіла я, знову нахиляючись до неї.

Та коли взяла іграшку за лапку, помітила тонку нитку, прив'язану до неї.

Я насупилася.

– А це ще що?

Обережно потягнула за нитку, намагаючись зрозуміти, куди вона веде. Вона тягнулася просто до дверей і зникала десь угорі.

Я підняла голову. Над дверима стояло відро. У мене всередині все похололо.

– Ой...

Швидко потягнулася до нитки, щоб зняти її з лисички. Але не встигла. Шнур різко натягнувся.