2 ❤

Серед оголошень про роботу за фахом переважали сезонні пропозиції. Комусь потрібен був дизайнер на повний день, комусь – людина для догляду за ділянкою. Проте платити за таку роботу відповідно до її обсягу ніхто особливо не поспішав.

Я вже збиралася закрити сайт, коли помітила оголошення в професійній групі.

«Шукаю ландшафтного дизайнера для відновлення саду в приватному маєтку на Львівщині».

О, а це вже цікаво! Ще й маєток!.

Я навіть випрямилася на стільці. Уява одразу підкинула образ старого дідуся з купою грошей і характером Скруджа Макдака.

Сподіваюся, що власник не з тих, хто рахував кожну копійку. Бо відновлювати сад за спасибі я, звісно, можу, але комунальні послуги чомусь не приймали подяку як валюту.

Далі коротко перелічувалися вимоги: досвід роботи з рослинами, уміння оцінювати стан ділянки й самостійно планувати догляд. Умови проживання та оплати пропонували обговорити особисто.

Я перечитала оголошення. Відновлення саду могло означати що завгодно – від обрізання старих дерев до повного перепланування території. Погоджуватися на таку роботу без попереднього огляду ділянки було б нерозумно.

А ще мене бентежила відстань. Я жила в Хмельницькій області, а Львівщина була не так близько, щоб їхати туди навмання.

Хоча слово «жила» вже було не зовсім про мене. У п’ятницю Павло Петрович чекав ключі від квартири. І тоді мене з донькою можна було б вважати безхатченками.

Тому вибір у мене був невеликий. Якщо поїду, доведеться якось пояснити Амелії, чому ми раптом переїжджаємо в іншу область. А якщо не поїду, доведеться шукати іншу роботу й житло. Бажано одночасно, бо окремо ці завдання я вже якось намагалася розв’язати, і закінчилося все тим, що моя п’ятирічна донька почала цікавитися, чи можна просити в перехожих гроші на еклери.

Втім, пропозиція здавалася досить цікавою, тож я відкрила профіль роботодавця.

Марк Райнер.

Інформації про нього майже не було. Жодних подробиць про майбутній проєкт чи самого власника маєтку. Тому я не стала витрачати час на здогадки й написала безпосередньо авторові оголошення. Коротко розповіла про свій досвід, додала портфоліо та запитала, чи можна дізнатися більше про ділянку.

Відповідь надійшла приблизно за двадцять хвилин.

«Доброго дня. За садом тривалий час ніхто не доглядав. Деякі рослини потребують відновлення, а територію слід привести до ладу. Мені потрібен хтось, хто зможе оцінити обсяг робіт і запропонувати план дій. Якщо вас цікавить ця вакансія, ми можемо обговорити деталі під час відеодзвінка або зустрітися особисто. Коли вам було б зручно?»

Я ще раз перечитала повідомлення, а тоді відкрила своє портфоліо. Роботи в мене були хороші, і я знала, що можу впоратися з відновленням саду. Інше питання – скільки часу це займе і на яких умовах доведеться працювати.

Зрештою, ентузіазм ентузіазмом, а працювати за красиві обіцянки я не збиралася.

Я повернулася до листування й набрала відповідь.

«Дякую за відповідь. Мене цікавить пропозиція, але хотілося б трохи більше дізнатися про умови роботи. Чи передбачає вакансія проживання на території маєтку? І чи є можливість узгодити графік роботи заздалегідь?»

Відправивши повідомлення, я відклала телефон і поглянула на годинник. Амелія мала скоро обідати, тож потрібно було розігріти їй їжу.

Цікаво, а власник маєтку не шукав ще й кухарку? Ні, Роксано, не нахабній. Тобі б спочатку на одну вакансію влаштуватися, а не збиратися захоплювати весь маєток разом із персоналом.

Я вже збиралася йти підігрівати їжу для донечки, коли телефон знову завібрував.

Схопила телефон, маючи надію, що, це нарешті відповів мій майбутній роботодавець – старенький дідусь Марк, якого я вже встигла намалювати в уяві. Ну, а що? Аватарки в нього не було, тож моя фантазія сама вирішила, який вигляд він мав.

Але повідомлення надійшло з невідомого номера.

«Ви хочете працювати в маєтку Райнера? Раджу добре подумати, перш ніж погоджуватися».

Моя усмішка зникла так само швидко, як і з’явилася.

Перечитала повідомлення двічі. Потім утретє, розраховуючи знайти в ньому щось інше, крім дивного попередження.

Звідки незнайомець узагалі знав про мою переписку з Марком? Я ж іще навіть не погодилася на роботу.

«Перепрошую, хто це?» – написала у відповідь.

Повідомлення прочитали, але відповіді не було. Я спробувала зателефонувати, та виклик відхилили.

Чудненько. Щойно знайшлася робота, яка могла б розв’язати мої фінансові проблеми, як з’явився невідомий доброзичливець і порадив триматися від неї подалі. Ще й настільки турботливий, що навіть забув привітатися.

Я відклала телефон, але вже за кілька секунд знову взяла його до рук. Раптом незнайомець усе-таки вирішить пояснити, що відбувалося.

Екран залишався пустим. Можливо, це чийсь невдалий жарт. Або хтось із конкурентів вирішив відлякати претенденток. Чи у маєтку Райнера справді є щось таке, про що мені краще не знати.