Ароматна історія закоханості

В кав’ярні густо запахло свіжим снігом. Двері скрипнули впускаючи морозне повітря, змішуючи його з ароматом кави.

Так починається кожен ранок Пітера, працівника найзвичайнішої з усіх кав’ярень Старбакс. 

Сьогодні, вкотре мила чарівниця, мов прекрасний лебідь у білій курточці тихенько підійшла до Пітера, вкотре зачарувавши своєю трохи дитячою, але водночас такою впевненою посмішкою і поглянула своїми прекрасними очима.

Саме в цих очах кожного дня тане Пітер: «еммм… дддоброго… ранку. Кави?»

От і все, що він може видати, коли бачить ці очі, в яких глибина всієї Америки, а може і світу? Просто Пітер ніколи не був за кордоном. Більшість часу він проводив або на роботі, або читаючи художню літературу.

Але останнім часом, він все частіше просив додаткові зміни, аби кожного ранку побачити цю впевнену поставу і сповнений щирістю злегка замріяний погляд. Не дивитись на ці очі стало каторгою.

-        Добрий ранок, із першим снігом вас, Пітере.

-        Сьогодні напевно було складно добратись до роботи? – чомусь бариста відчув себе трохи винним, ніби він сам був причиною снігу, і знітившись нісенітниці, яку сказав, густо почервонів.

-       Люблю зиму. Можна мені спробувати сьогодні щось особливе? Я дуже хочу почати цей ранок так, щоб відчути нарешті наближення Різдва.

Пітер і без того розгубився від зустрічі із чарівницею, як він її таємно називав, а тут ще й завдання на мільйон - здивувати ЇЇ, щоб сподобалось і запам’яталось назавжди. Звичайний сироп ароматний, проте зробить каву штучною і зіпсує смак. І він вирішив ризикувати: зараз або ніколи. Як то кажуть, пан або пропав. У нього давно була ідея зробити особливий напій, романтичний і водночас з тонким, ледве помітним осінньо-новорічним відтінком. 

Наважитись завжди буває найважче. Він повірив, що сьогодні настав саме цей день. Пітер провів багато різних експериментів, перш ніж знайшов свій ідеальний смак такої кави. Цей рецепт йому подобався найбільше. Тому, саме гарбузовим лате він вирішив підкорити чарівницю. 

Дівчина працювала у звичайній американській рекламній агенції саме навпроти кав’ярні Пітера, тому кожного ранку поверталась за кавою зранку та в обід. Інколи, приносила з собою декорації для зйомок і подовгу обдумувала за столиком різні варіанти нового ролика для якогось особливого товару. 

Сьогодні мав бути вдалий день для обох. Чарівниця чекала нове завдання новорічної реклами для цукерок. Пітер чекав її візиту. 

В обід двері традиційно відчинились і осяйна усмішка вкотре змусила Пітера подумати, що настав час покликати її ввечері на прогулянку вечірнім містом. 

-  Гарбузове лате! Думаю це найкраще, що я коли-небудь куштувала. 

- Я готовий готувати його для вас кожного разу за такі слова. Може я б попросив вас зняти короткий ролик для мого напою сьогодні ввечері? 

Дівчина знітилась, проте все ж не перестала посміхатись.

-  Домовились. Сьогодні п’ятниця. Сімейний обід на Різдво у мене запланований на завтра, тому буду сьогодні, прийду до вас о шостій. А дозняти відео зможемо після Різдва у понеділок. 

Більшого щастя Пітер не міг уявити, ніж зустрітись ввечері із нею, на небі сходились усі зорі, та так вчасно, адже навряд чи сам він зміг би наважитись покликати дівчину на побачення. Сором’язливий і невпевнений у собі, Пітер ніколи б не подумав, що така красуня може захотіти побачитись з ним. Всіма силами він намагався не видати щастя, яке так і било ключем із його душі. 

- Сьогодні? Буду радий побачитись знову, емм до вечора?

- До зустрічі, -  відповіла мрія всього його життя.

                                                                                ***

- Терміново! Треба купити гарбуз, зробити із нього до вечора заготовку пюре. Потрібно поспішати. 

Пітер, не тямлячи себе від щастя, відпросився на обідню перерву і замріяно вийшов із кав’ярні у супермаркет. 

Хвилина за хвилиною Пітер малював в уяві, що скаже, коли побачить дівчину ввечері. Двері відчинились, і вона впустивши трохи холоду, зайшла у тепле приміщення, від неї запахло корицею (напевно шлейф парфумів). 

- Я готова зробити твій рецепт найпопулярнішим у світі! - миттєво і професійно розклала штатив і взялась шукати гарний ракурс. 

- Що я маю робити? 

- Для початку не хвилюйся, я запитаю про те, як до тебе прийшло натхнення зробити рецепт такого дивовижного напою, ти можеш готувати його і водночас розповідати історію, показати свої записи. Головне - посміхайся!

Пітер посміхнувся. І в цей момент земля під ногами захисталась. Перший лід підступно з’явився нізвідки. Разом зі своїми відчайдушними спробами не впасти, Пітер повалився на землю. В очах боляче потемніло, ногу закололо, ніби голками. Борсатись не було сенсу, похрипуючи від неприємних відчуттів, хлопець безпомічно озирнувся. Біля нього вже почала стягуватись публіка. 

- Може швидку? - запитала жіночка, кліпаючи за окулярами. 

- Сам зможете встати? - приблизно ровесник Пітера, схоже також турботливо намагався надати першу допомогу.

- Думаю, що буду вдячний, сказав крізь зуби Пітер.

***

У прийомному відділенні швидкої допомоги без зайвих вагань хлопцю поставили діагноз: вивих ноги. Наклавши фіксуючу пов’язку, поцікавились, коли ж його заберуть, або він забереться додому сам. А наостанок попередили: три тижні вихідних, у прекрасному сімейному колі на ліжку, стануть найкращими ліками.

От тобі і побачення, напередодні Різдва. А Пітер, вже встиг повірити в обід, що напередодні Нового року здійснюються бажання. 

Так от, найбільшим бажанням зараз для нього було опинитись у кав’ярні на побаченні, на яке Пітер уже запізнився, вдихнути запах ялинки, яку тільки вранці привезли і він планував запросити чарівницю допомогти прикрасити хвою іграшками і світлом. 

Натомість, довелось дзвонити сусіду по кімнаті, просити заїхати за ним у лікарню, потім довго вибачатись перед директором і пояснювати, куди він зник посеред робочого дня.