Млинці

   Колись, моя мама любила готувати млинці. Так, вона їх готувала і з творогом, і з кашею, та ще навіть зі сметаною! Іноді навіть з шоколадом. Просто ні в казці сказати, ні пером написати! Я дуже сильно любив млинці. Так сильно, що я був в змозі з'їсти їх усіх! То з шоколадом, то з медом, то просто млинці (без сметани, бо я її не люблю). Та й як відмовитися від такої пропозиції, якщо це такий прикольний смаколик! Звісно, мама їх готувала не кожний день, але якось рідко. Тому, я хочу вам розповісти історію, яка відбулася навесні ще два роки тому під час війни.

  Коли нам привезли гуманітарку, то в неї ми знайшли не тільки якісь солодощі чи консерви, а й дві банки з кремами: шоколадним і шоколадно-молочним. Я так здивувався, що мама потім сказала, що вона з нього буде готувати смачні млинці. Я зрадів, бо дуже сильно обожнював млинці. Тому, узявши всі інгредієнти, мама почала готувати смачні та пахучі млинці.

  Для приготування млинців потрібно завжди борошно. Мама взяла його, і висипала половину в плоску тарілку. Потім налила як завжди молока, додала цукру, ванілі... І ретельно розмішала. Вау! Вийшло просто супер! Прямо як у казці! Через кілька хвилин, коли маса для млинців була готова, мама обережно почала наливати кожну краплину змішаної маси у сковорідку. Кожна її краплина розстікалася по всій сковорідці, в результаті чого, вони були дуже м'якими. Готувалися вони швидко та рум'яно, не зліплювалися до сковорідки.

  Так минуло кілька хвилин, аж поки мама не крикнула:

  — Млинці готові!

  Я зрадів. І моя сестра також. Ми побігли до кухні, де побачили цілу гору млинців.

  — Мийте руки, робіть чай та насолоджуйтесь, — сказала нам мама.

  Ми так й зробили: помили руки, зробили чай та сіли за стіл. Як тільки спробували ті млинці, так і насолоджувалися таким прекрасним смаком, що неможливо про це сказати! Ні, ну, серйозно, просто неможливо! Тому, коли мама побачила, що ми вже їмо млинці просто так без нічого, вона сказала:

  — Біля млинців стоїть банка з шоколадною пастою. Візьміть її, й намазуйте його на свої млинці. Так буде ще смачніше.

  Я з сестрою побачив ту банку з шоколадною пастою, яка виглядала дуже гарно. Моя сестра взяла його, а я відкрив. Тому, й заздрити тут нічого. Просто насолоджуватися легким перекусиком та весіннім життям.

  Млинці з шоколадом були такими смачними! М-м-м... Аж, не віриться, що я їм справжні млинці з шоколадом! Як начебто, це такий шоколадниц батончик, у якому спеціально додали барвник млинців! Та й як же не насолоджуватися такою смакотою, якщо це реально смачно! Тому, я з сестрою попивав чай, їв млинці, приготовані мамою, й з радістю подякували мамі:

  — Дякуємо тобі, мамо!

  — На здоров'я, мої діти! — побажала нам мама.

  Після того, як мама помила посуд, вона також пішла їсти млинці з шоколадом, попиваючи смачну ароматичну каву. А я пішов з сестрою грати в піжмурки.

  Ну, ось така сталася історія, яка ніколи не забудеться у моєму житті: млинці, шоколад, смакота, доброта, та здоров'я... І найголовніше — це любов.