19. Сергій та Мілана

- Я дуже рішуча. Та в дрібних питаннях мені дуже складно завжди зробити вибір. - Почала перша розповідати про себе Мілана. - Я реалістка. Дуже позитивна. - Посміхнулася дівчина. - Люблю свободу і щоб було в мене все, що я забажаю. Звісно, якщо це можливо. Я вірна та ніколи не зраджую. - Вона ще раз посміхнулася та подивилася Сергію прямо в очі. -  І це я тільки зовні така спокійна. - Продовжувала Мілана. - А насправді в мене теж є серце. І там. - Показала дівчина на собі. -  В середині. Бувають такі бурі, що так і не скажеш. Можливо для тебе це несподівано, Сергійко. Та я саме така. Спокійна тільки зовні. А так я дуже пристрастна. І зі мною завжди весело. Люблю подорожувати. Все нове люблю. Мені все цікаво. Не знаю, що ще тобі про себе розповісти, - замислилась дівчина. Ти здається і так вже про мене майже усе знаєш.

- Та ти справжній скарб, Міланочка! - Не витримав та перебив її Сергій. - Мені дуже все це в тобі подобається. Бо ми з тобою виявляється такі, дуже сильно схожі! Тільки по мені відразу все помітно, а по тобі ні. Оце і вся різниця. З тобою ми знайшли вже спільну мову, Мілана. І я вірю, що й далі все буде в нас з тобою гаразд. Нам з тобою треба разом подорожувати та постійно щось нове вигадувати. І це буде дуже-дуже круто!

Мілана про себе посміхнулася на ці слова. Та їй звісно було приємно, що Сергій такої гарної про неї думки. Дівчина раділа, що ці її якості йому до вподоби. Бо здається хлопцям не дуже по серцю такі, як вона дівчата. Але ось виявляється  комусь це все до душі. Мілана посміхнулася ще раз. Але тепер вже не про себе, а саме для нього. Для хлопця, якій саме зараз зазирав їй прямо в очі. І в його очах вона прочитали, що вона йому здається дуже дорога та важлива.

- Так приємно це чути. Дякую тобі, Сергійко. Кажи ще щось про мене. - Вони притримала хлопця за ліве плече, а потім наче злякалася відразу прибрала свою руку. -  Я тебе уважно слухаю. Бо мені дуже подобається, як ти про мене щось приємне кажеш. В тебе так гарно виходить. От ти вмієш зробити приємно навіть словами. Така я рада, що ми з тобою познайомилися і що ти такий класний. І так до мене чудово ставишся. Нам так добре, коли ми разом.
- З посмішкою сказала Мілана хлопцю. 

І Сергій теж посміхнувся їй у відповідь. Бо вона, ця білява, красива дівчина, дійсно була йому до душі. З нею було приємно. І вона йому дійсно по справжньому подобалась. Як людина. Як друг. А можливо. Можливо і ще й як дівчина. Як жінка.

Було літо. Сергій приїхав до Мілани у гості. Бо давно її не бачив. Цілих два місяці. Бо весь цей час дівчина працювала в таборі. Хлопець дуже за нею скучив. Та не міг їй про це сказати. Соромився. Але в душі відчував, як йому не вистачало всі ці довгі тижні її поруч. Ії веселого гумору. Легкості. Сміху. Гарних порад і відчуття спокою поруч з нею. Він скучив за Міланою. Це факт.

Вони так довго не бачили один одного. Так скучили, що хотіли розповідати один одному про усе на світі. Про все, що з ними сталося за весь цей час. І ніяк не могли зараз наговоритися.

Мілана майже два літніх місяці працювала у дитячому таборі разом зі своїми кращими подругами — Кароліною та Юліаною. Тітка її була там директоркою. І тому з дисципліною та вільним часом там все у них було добре. Кароліна писала листи своєму Костику, а Мілана іноді дзвонила до дому, а ще Сергію. Тому, що дійсно за ним сумувала. І от здається він теж сумував по неї. Це було приємно.

А година була вже наче десята. Вони йшли разом по довгій тихій вулиці. Великі дерева давали гарну тінь. То можна було ще йти і йти. Скільки забажається. Та Мілана розуміла, що вони зараз йдуть на зупинку, як їхати до Сергія. Вважається, що вона його проводжає. Та насправді вони просто не поспішаючи гуляли вулицею та насолоджувалися один одним. 

- То я так розумію, що у Кароліни з Костиком все добре? - Поцікавився Сергій. Він насправді хотів казати дівчині про їнше. То не знав, як та з чого почати. 

- На кшталт того. Ваш Костик такій нерішучий та таємничий, що здається мені, головною в їх родині буде Кароліна. А що, Ромчик все ще закоханий в неї? - Поцікавилася Мілана. 

- По самі вуха! - Впевнено відповів Сергій, бо чув це особисто від самого Роми. 

- А як там Макар? - Продовжувала задавити питання Мілана. Вона цікавилася просто так. Нічого такого не маючи на увазі. Та Сергій вирішив, що вона ще досі кохає його друга і в ньому раптово прокинулися ревнощі. З чого б раптом вона спитала саме про нього, а не про інших?

- З ним все добре. От приїжджайте до нас у гості й все самі побачити. Тим більше ми, як раз збираємось на вихідні на відпочинок. Беріть з собою Юліану та відпочинемо усі разом.

Про Юліану він це навмисно сказав. Вона вже йому давно не подобалося. Сказав й сказав. Та це, як раз щось таке заділо в Мілані й прийшов її час ревнувати Сергія до своєї подруги. Якби він був закоханий у Кароліну, то вона б це йому пробачила. Але Юліана. Ні. Тут милості не буде. Мілана вже вирішила, що вони обов'язково поїдуть та Юліані нізащо на світі вони про це не скажуть. Обійдемось без неї, вирішила Мілана. Вона там буде зайва.

- А як же твоя Настя? - Спитала Мілана після довгої паузи.

- Настя зараз на море відпочиває. Довго ми з нею вже не бачились, - якось не дуже впевнено відповів Сергій. І в Мілани було таке відчуття, що ця тема йому мабуть не дуже до душі. 

Більше це він не коментував. Бо, що тут ще було казати. Вона йому подобається, та оці всі нерви, що Настя постійно йому робить. От наскільки велика різниця між нею та Міланочкою. І це він не зараз зрозумів. А ще раніше. Та якось так все склалося. З Настею він познайомився ще до того, як зрозумів, що Мілана набагато краще усіх інших дівчат, яких він знав. Та хто його знає як Мілана до нього відноситься. Не хотів питати. Ім так добре було разом. А хлопець вважав, що як почнеш про щось таке питати, то може ій не сподобається. То краще вже мовчати. Може колись буде ще в нього якісь то шанс. А може і не буде, думав хлопець але так і не наважився розповісти Мілані все як є. Не вистачало в нього на це сміливості.