19

- Я дуже рішуча. Та в дрібних питаннях мені дуже складно завжди зробити вибір. - Почала перша розповідати про себе Мілана. - Я реалістка. Дуже позитивна. Люблю свободу і щоб було в мене все, що я забажаю. Звісно, якщо це можливо. Я вірна та ніколи не зраджую. - Вона посміхнулася та подивилася Сергію прямо в очі. -  І це я тільки зовні така спокійна. - Продовжувала Мілана. - А насправді в мене теж є серце. І там. В середині. Бувають такі бурі, що так і не скажеш. Можливо для тебе це несподівано. Та я саме така. Спокійна тільки зовні. А так я дуже пристрасна. І зі мною завжди весело. Люблю подорожувати. Все нове люблю. Мені все цікаво.

- Та ти справжній скарб, Міланочка! - Не витримав та перебив її Сергій. - Мені дуже все це в тобі подобається. Бо ми з тобою виявляється таким схожі! Тільки по мені відразу все помітно, а по тобі ні. Оце і вся різниця. З тобою ми знайшли вже спільну мову, Мілана. І я вірю, що і далі все буде в нас гаразд. Нам з тобою треба разом подорожувати та постійно щось нове вигадувати.

Мілана про себе посміхнулася на ці слова. Та їй звісно було приємно, що Сергій такої гарної про неї думки. Вона раділа, що ці її якості йому до вподоби. Бо здається хлопцям не дуже по серцю такі, як вона дівчата. Але ось виявляється комусь це все до душі. Мілана посміхнулася ще раз.

- Так приємно це чути. Дякую тобі, Сергійко. Кажи ще щось про мене. Я тебе уважно слухаю.
- З посмішкою сказала вона хлопцю.

Було літо. Сергій приїхав до Мілани у гості. Бо давно її не бачив. Він дуже за нею скучив. Та не міг їй про це сказати. Соромився. Але в душі відчував, як йому не вистачало всі ці тижні її поруч. Веселого гумору. Легкості. Сміху. Гарних порад і відчуття спокою поруч з нею. Він скучив за Міланою. Це факт.

Вони так довго не бачили один. І ні як не могли зараз наговоритися.

Мілана майже два місяці працювала у дитячому таборі разом зі своїми кращими подругами — Кароліною та Юліаною. Тітка її була там директоркою. І тому з дисципліною та вільним часом там все у них було добре. Кароліна писала листи своєму Костику, а Мілана іноді дзвонила до дому, а ще Сергію. Тому, що дійсно за ним сумувала. І от здається він теж сумував по неї. Це було приємно.

А година була вже наче десята. Вони йшли разом по довгій тихій вулиці. Великі дерева давали гарну тінь. То можна було ще йти і йти. Скільки забажається. Та Мілана розуміла, що вони йдуть на зупинку, як їхати до Сергія. Вважається, що вона його проводжає. Та насправді вони просто не поспішаючи гуляли вулицею та насолоджувалися один одним.

- То я так розумію, що у Кароліни з Костиком все добре? - Поцікавився Сергій.

- На кшталт того. Ваш Костик такій нерішучий та таємничий, що здається мені, головною в їх родині буде Кароліна. А що, Ромчик все ще закоханий в неї? - Поцікавилася Мілана.

- По самі вуха! - Впевнено відповів Сергій, бо чув це особисто від самого Роми.

- А як там Макар? - Продовжувала задавити питання Мілана. Вона цікавилася просто так. Нічого такого не маючи на увазі. Та Сергій вирішив, що вона ще досі кохає його друга і в ньому раптово прокинулися ревнощі. З чого б раптом вона спитала саме про нього, а не про інших?

- З ним все добре. От приїжджайте до нас у гості й все самі побачити. Тим більше ми, як раз збираємось на вихідні на відпочинок. Беріть з собою Юліану та відпочинемо усі разом.

Про Юліану він це навмисно сказав. Вона вже йому давно не подобалося. Сказав і сказав. Та це, як раз щось таке заділо в Мілані й прийшов її час ревнувати Сергія до своєї подруги. Якби він був закоханий у Кароліну, то вона б це йому пробачила. Але Юліана. Ні. Тут милості не буде. Мілана вже вирішила, що вони обов'язково поїдуть та Юліані нізащо на світі вони про це не скажуть. Обійдемось без неї, вирішила Мілана. Вона там буде зайва.

- А як же твоя Настя? - Спитала Мілана після довгої паузи.

- Настя зараз на море відпочиває. Довго ми з нею вже не бачились. Більше це він не коментував.

- Без тебе мені було сумно. - Зізнався Сергій.

- Я теж тебе кожного дня згадувала — щиро відповіла йому Мілана. - Так. В таборі було весело. І дуже мало вільного часу. На особисте там його взагалі не було. Бо ми ж відповідали за усю культурну роботу. А там стільки усього треба було зробити. Та все одно. Я так жалкувала, що тебе там немає поруч з нами. Навіть Юля і та почувши наші розповіді. Ти не повіриш. Навіть вона нарешті сказала, що була б не проти з тобою побачитися.

Мілані стало цікаво, як на це відреагує Сергій. Але марно. Здається про Юліану йому було вже не цікаво. Це було приємно. Бо Юліана дійсно була найкрасивіша з них усіх і коли тебе вважають кращою за неї то, що там ще казати. Це дійсно приємно. Тим більше як кожна дівчина, Мілана розуміла усі свої недоліки та те, чим вона дійсно могла пишатися.

Наприклад Юля була дуже струнка. Мала гарну постава. Тонку талію. Справжня модель. Для цього в неї були: зріст високий, красива хода, спортивна фігура, тонкі риси обличчя, отой чи то римський,  чи то грецький профіль. Юліана наче дівчинка з обкладинки. Що є то є. Та все одно Сергій вирішив, що Мілана подобається йому більше.

Поруч з Міланою було затишно, тепло та приємно. Можна було так йти та йти. Далеко, далеко. Та вона здається кохає іншого. І що далі? Вона мій гарний друг, думав про себе Сергій.

В нього є Настя, думала про себе Мілана.

Ось і зупинка. Вона посадила його на автобус та пішла собі потихеньку до дому. Поспішати було нічого. Там все одна пусто. Та зате на душі зараз було так добре, як вона вже довго себе не відчувала.