10

Треба було зібрати усі свої думки до купи. Треба вирішити, що роботи з цим усім далі. Мілана зараз думала саме про Макара. Не сказати, щоб вона була розгублена. Чи якась там сумна. Так, що поробиш. Ось зараз він їй відмовив і що з того? Здається, що вона щось подібне очікувала і тому це її не дуже, то й образило. Відмовив то й відмовив, вирішила Мілана. Що з цього треба робити якусь проблему? Я дівчина горда. Ціну собі знаю. Можливо це не моє. Не мій хлопець. Не моя доля. Все ще в мене попереду. Чи буде я плакати, питала вона в себе? Зрозуміло, що ні. Ну, так. Він такий серйозний хлопець.Та це все на перший погляд. Він мені сподобався. Але мабуть я не його смаку. Або він кохає якусь іншу дівчину. А може, як то кажуть, ще не прийшов мій час. А з іншого боку, якщо добре подумати то ми взагалі з ним дуже різні. В нього є якості, які мені подобаються. Та є і такі, що краще з ним не мати справу. Я досі ще нікого не кохала. І Макара я теж не кохаю. Це пов'язано з тим, що мені теж потрібен хлопець. Ось Кароліна здається закохана дуже. Вона постійно тільки про свого Костика нам розповідає. Юліана тільки слухає та сміється з неї. Мов, ну все - пропала ти подруга. А я не сміюся. Іноді навіть заздрю Кароліні, що в неї все вже зрозуміло. Бо мені теж хочеться. Хочеться саме чого, питала в себе Мілана. Кохання? Та я не можу нікого покохати по справжньому. Може дійсно в мене кам'яне серце? Може я якось то особлива, думала про себе Мілана. Може кохання то не моє? Так. Подобається мені наприклад Макар. Як хлопець. Там він мені відмовив. І мені на це байдуже. Але в мене є Сергій. Ну як в мене. Він друг. Та здається іноді я мрію про нього, як про чоловіка. Але ж він зайнятий. А більше мені ніхто і не подобається. Мабуть це единий чоловік до якого мене тягне. То треба щось з цим робити. Активні дії тут не можливі. Що ж мені роботи з цим усім далі, не могла зрозуміти Мілана.

Їй подобалися ці хлопці. Ця весела компанія. Вона раділа, що в Кароліни щось там вже починає виходити. І здається хлопець, якого покохала її подруга, готовий відповісти їй взаємністю. 

Ну, хоч в когось з нас буде все добре, - радісно подумала Мілана.

Що стосується Юліани, то її особисте життя було покрито мороком таємничості. Дівчата ніколи не бачили свою подругу з хлопцями. Юліана  нічого про особисте не розповідала. А Мілана і не питали особливо, бо як і Кароліна, була дуже вихована дівчинка.

Кароліна про це не замислювалась особливо.
А що стосується Мілани, то їй хоч і було дуже  цікаво, та вона вирішила якось потім в цьому розібратися. Дівчина була впевнена, що ключ від розгадки знає лише одна людина. І ця людина дівчинка, на ім'я Яна, подруга Сергія.

Якось ми з нею поспілкуємось і я все в неї випитаю, вирішила Мілана. А поки, що треба займатися собою і своїм життям. Мама разом з тіткою наче з розуму зійшли. Все шукають мені нареченого. Вони вважають, що, якщо мені вже 19, то треба роботи сім'ю та народжувати дітей.

- Ось я вийшла у 18 років і ніколи про це не жалкую, - постійно розповідала її тітонька. - Як і ти вчилася, та ще і з дитиною встигала няньчитися. Але Мілана так не хотіла.

Мені ще рано думати про дітей та про одруження. Казала вона сама собі. Ще хотілося погуляти. Пожити для себе. Треба хоча б закінчити інституту, а далі буде видно.

Але маму дуже непокоїла те, що дівчинка різко подорослішала, стала така жіноча! Ці всі форми. Та й тітка підливала масла, як то кажуть в полум'я. Постійно промивала мозок своїми бесідами та побоюваннями.

Вона все казала. 
- Бачиш сестра, як підросла наша Мілана. Жінка вона вже. Як не розумом, так фізично. Ось вже і до хлопців почала їздити. І дома не ночує бува. А потім, як принеси когось у подолі, будеш знати. Вона тобі треба? Треба швидко найти їй когось, доки вона незаймана та діток в неї немає. А то потім, кому вона буде потрібна. З дитиною. Треба швидко та негайно видавати її з за когось заміж доки наша дівчинка не накоїла чогось такого про, що потім будемо жалкувати усе своє життя. Це ми з тобою дорослі, усе розуміємо, а вона ще дитина. її можна розказати все, що завгодно. Ти намагайся можливо менше кудись відпускати. Особлива з ночівлею. - Накручувала постійно тітка свою молодшу сестру, Міланину маму.

Звісно Мілана про ці розмови нічого не знала і навіть поки, що не здогадувалися. Їй було не до того. Життя вирувало. І це було так прекрасно, що вона не вспівала озирнутися, що коїться навколо неї. Вона поспішала жити повним життям. Мілана раділа життю, а життя раділа їй.

 
Вона мала багато різних справ. Їй подобалося, що зараз у неї таке бурхливе та багатостороннє життя. Вранці та ввечері вона гуляла із собакою. А ще в неї був інститут, подруги, навчання, і вона ще й додатково ходила на свої улюблені танці. І у себе там у навчальному закладі вела активне громадське життя та брала участь у всіх культурних починаннях. Мілані це подобалося. Подобалася бути у центрі уваги. Подобалася діяти. І щось робити. Бути заводилою та лідером. Щоб життя навколо неї вирувало і било ключем. Оце було її. Її улюблене життя.

Вона була по життю непосидою і словами "лінь" нічого не робила, місця в її житті не була. Мілані подобалося все, що відбувалося довкола неї.

На щастя, вона не особливо заглиблювалася у всі секретні плани своєї тітоньки, яка таки вирішила обов'язково видати Мілану вдало заміж за одного зі своїх знайомих.

А Мілана тим часом зустрічалася зі своїми друзями, гуляла із подругами. Вона іноді ходила до якогось клубу або посидіти з подружками в кафе. З хлопцями вона не знайомилася. Вони завжди збиралися втрьох рідше вдвох. Наприклад Мілана та Кароліна або Мілана та Юліана.

Їм було про що разом поговорити. Наприклад обговорити якийсь їхній новий проєкт. Кароліна була по вуха закохана у свого Костика. Юліана займалася будинком. Мілана завжди дивувалася з неї. З того, що така вродлива дівчина майже постійно сидить удома. Вічно щось готує чи прибирає. Юліана була справжня домосідка. Мілана навіть у таємниці підозрювала, що може вже її подруга в таємниці мріє швидше вийти заміж
Але Юліана нічого такого їй абсолютно не говорила.