6

- Я з вами, - попередила Юліана своїх подруг зранку, коли вони зустрілися перед навчанням у коридорі інституту. - Бо мені Кароліна всі вуха продзижчала про тих ваших хлопців. Які на вас уваги не звернули й не одного компліменту за весь час, що ви там були, не сказали.

- Пішли. Утрьох веселіше. - Зраділа, здається Мілана. - Я подумала. Мабуть, вони такі, нормальні. Нам з Кароліною там дехто сподобався і ти собі може когось пригледиш. Це ж добре. Будемо в одній компанії усі разом гуляти

- То ми ще подивимось, - відразу попередила Юліана. - Скоріш за все мені там ніхто не сподобається. Судячи з ваших про них розповідей.

- Дівчата. От підемо та на місті все і побачимо, - втрутилась у розмову Кароліна. Вона дуже не любила, коли хтось там сваритися чи з'ясовує стосунки. - Тим більше які можна роботи висновки про людей, якщо ми там були зовсім мало часу.

- Згодна з тобою Кароліна. - Підтримала подругу Мілана. - За такий час звісно не можливо зроботи якісь висновки. Але, що не кажи, та це вам не школярі з дискотеки чи наші однокурсники. Мені було б цікаво побачити тих хлопців ще раз.

І от десь у сьомій дівчата, як і обіцяли вже сиділи на дивані у Сергія вдома.

Хлопці були всі ті самі. Але на цей раз, чи то через те, що їх було троє. Чи може по якійсь іншій причині. Та сьогодні дівчата сиділи роздягнені. Без верхнього одягу.

Якщо без шуб, то вони нам довіряють, відразу вирішив Сергійко і в якомусь сенсові він звісно мав рацію.

- Ти такий галантний. - Здивувалася Кароліна, коли Сергій допоміг їм роздягнутися. Ще підтримав за руки поки вони знімали з себе взуття.

Шуби до речі зі справжнього міха. На теплій підкладці. Такі тяжкі, здивувався Сергій. А ще більше він здивувався, коли побачив їх без верхнього одягу.  

Поки вони там усі між собою розмовляли, він мав гарну нагоду роздивитися дівчат. Бо коли вони були вперше у шубах, то звісно зробити це все було неможливо.

В першу чергу його погляд зупинився на Юліані. Вона сиділа посередині між Міланою та Кароліною. Мовчала увесь час та лише щось там про себе посміхалася.

Вона красива. - Відразу вирішив Сергій про цю струнка високу брюнетку. Відкритий лоб. Тонкі брови. Губи теж не дуже великі. Волосся зібрано у хвостик. Тонкі риси обличчя. Така вона наче лялька. Схожа на японську гейшу. Такі в неї очі чорні. І щось таке в неї є. Щось таке загадкове.

Юліана була уся в чорному з голови до ніг. На ній були чорні джинси. Чорний гольф. Та чорна безрукавка. Як наче відьмачка чи що. Але красива така. І на шиї в неї ще висив на срібляному ланцюжку великий знак якогось неформального об'єднання. Тільки Сергій не міг зрозуміти якого саме.

Що стосується Мілани та Кароліни, то вони більш менш вже якось освоїлися та взяли участь у спільній розмові. Кароліна була у всьому коричневому. В джинсах та кофті одного і того ж кольору. Не така худорлява, як Юліана. Та в неї були великі гарні очі та довге світле волосся.

А що стосувалася Мілани, то цього вечора вона знаючи, куди збирається, все ж вирішила не дуже хизуватися своїми гарними формами, тому була одягнена строго та по діловому. На ній був сірий костюм двійка. І під жакетом світлого кольору гольф. Але з усіх дівчат Мілана виявилося самою балакучою та веселою.

У двері хтось подзвонив. Сергій пішов відкривати.

- Мабуть, ще якісь друзі, - вирішила Мілана. Та на цей раз вона помилилася. Це була дівчина, мабуть, одного з нею віку. Невисока, маленька на зріст. Вона здається тут своя людина. Бо з нею всі віталися та всі їй щось казали. Але чомусь після того, як прийшла ця дівчина Юліанна відразу почали збиратися до дому. 
Щось тут не те, вирішила Мілана. Але потім якось розберуся.

Юліана пішла, а дівчата залишилися ще. І Мілана піймала себе на думці, що їй тут подобається. Що вона давно так добре та гарно себе не почувала. До неї ніхто не намагався приставати. Ніхто не  казав їй про секс. Не пропанував чогось подібного. Було таке відчуття, що  її вже вважають тут своєю людиною та вже майже прийняли у коло друзів.

- А мені тут подобається, - прошепотіла Мілана своїй подрузі Кароліні. - Мені теж, - пошепки відповіла вона. 

- Якщо хочете, то залишайтеся ще, - запропонував їм Сергій, після того, як Юліана пішла. 

Дівчата переглянулися. Сергій просто був не в курсі, що все було вже давно вирішено і що вони й так би залишилися. Бо їм тут сподобалося. А ще Кароліна здається закохалася по вуху в одного із присутніх тут хлопців. А що стосувалася Мілани, то вона ще до кінця не зрозуміла, хто ж їй тут більше подобається. Майже усі хлопці були класні. Та все одно, треба ж було зупинитися на комусь одному. Вона про себе посміялися, що це було б весело, якби вона відразу почала зустрічатися тут з усіма. Та ні. Це ж неможливо! 

Двох вона відкинула відразу. Звісно хлопець в якого закохалася Кароліна теж відпадає. Залишилися Сергій та Макар. У Сергія була Яна. А Макар їй подобався. Він був серйозний такий на зовні. Та, щоб зрозуміти, що він за людина, Мілані потрібен був час. Бо відразу так от узяти та вирішити з ким їй остаточно бути, вона зараз не могла. Мілана вагалася. 

Тим часом Сергій покинув їх з Кароліною та весь час про щось розмовляв зі своєю подругою Яною. Це було досить не приємно. Хоч Мілана й удавала, що усе гаразд та саме зараз їй, як раз і не вистачало його приємних слів та моральної підтримки. Їй хотілося, щоб вся увага на неї була. А тут, прийшла якась. А з іншого боку було цікаво, чому як тільки з'явилися ця маленька на зріст дівчина, Юліана відразу захотіла до дому. Щось в цьому було. Треба обов'язково розібратися, що тут і до чого.

І ось у влучний момент Мілана спитала Сергія про Яну. - Це твоя дівчина?

 - Ні, - відповів він трошечки повагавшись. 

- Але ж вона тобі подобається. Я за вами весь час спостерігала. - Посміхнулась Мілана. 

- Та, багато, хто кому подобається. - Посміхнувся і собі Сергій. - Може мені ваша ота подруга, що пішла дуже сподобалося. А може я в захваті від Кароліни.