Розділ 6: Обшук під наглядом совісті

Міла йшла довгим коридором, відчуваючи, як цупкий папір листів шурхотить під корсетом при кожному вдиху. Їй здавалося, що кожен портрет предків Арнест-Смітів на стінах стежить за нею скляними очима. Вона мала дістатися своєї комірчини, сховати теку в підпол і дочекатися ночі.

— Куди це ми так поспішаємо, люба? — голос Гертруди пролунав із ніші за важкою оксамитовою портьєрою.

Економка вийшла на світло лампи. У її руках був зв’язок ключів, які зловісно брязкали. Обличчя жінки було спотворене тріумфальною посмішкою. Вона знала. Або здогадувалася.

— Панич відпустив мене, пані Гертрудо. У мене ще багато роботи на кухні, — Міла намагалася говорити рівно, але серце гатило в ребра, прямо по паперах.

— На кухню, кажеш? — Гертруда підійшла впритул. — А чому ж ти так дивно тримаєш спину? Наче проковтнула аршин. Або... наче ховаєш щось під фартухом?

Вона простягнула кістляву руку, щоб схопити Мілу за корсаж. Міла різко відсахнулася, ледь не впавши на мармурову підлогу.

— Не чіпайте мене! — вигукнула дівчина. — Ви не маєте права обшукувати мене без дозволу пана.

— Права? — Гертруда розсміялася сухим, гавкаючим сміхом. — У цьому домі я — закон для таких, як ти. Ану, показуй, що вкрала! Срібну ложку? Чи, може, золотий годинник панича, поки він «навчав» тебе грамоти?

Вона знову кинулася на Мілу, вчепившись нігтями в тканину сукні. Міла відчайдушно відбивалася, розуміючи: якщо папери випадуть зараз, це кінець. Для неї, для Вольтера і для правди про її бабусю.

— Що тут відбувається?! — грізний бас старого Арнест-Сміта розрізав повітря.

Він стояв на вершині сходів, спираючись на тростину. Поруч із ним, блідий як полотно, з’явився Вольтер. Його очі метнулися до Міли, і в них спалахнув чистий жах.

— Пане! — заверещала Гертруда, не випускаючи рукава Міли. — Ця дівка щось винесла з кабінету вашого сина! Вона ховає це під одягом! Я бачила, як вона нервувала!

Старий повільно спустився сходами. Кожен удар його тростини об мармур відлунював у вухах Міли як похоронний дзвонар. Він зупинився перед дівчиною, вивчаючи її обличчя своїм хижим поглядом.

— Це правда, Міло? — тихо запитав він. — Ти вирішила віддячити моїй гостинності крадіжкою?

Вольтер зробив крок уперед, відкриваючи рот, щоб щось сказати, але Міла випередила його. Вона знала: якщо він зараз заступиться, батько зрозуміє, що вони в змові.

— Я нічого не крала, пане, — вона випрямилася, дивлячись старому прямо в очі. — Пані Гертруда просто шукає привід позбутися мене, бо я знаю, куди зникає цукор і масло з комори.

— Досить брехати! — Гертруда з силою смикнула Мілу за фартух. Почувся тріск тканини.

У цю мить Вольтер, ніби ненароком, перекинув масивну порцелянову вазу, що стояла на підставці поруч. Гуркіт розбитої кераміки змусив усіх здригнутися. Скориставшись секундною панікою, Міла непомітно просунула руку за пазуху і... вихопила звідти не теку, а стару, засмальцьовану книжечку з рецептами трав, яку вона завжди носила з собою.

— Ось! Дивіться! — Міла кинула книжку на підлогу до ніг старого пана. — Це все, що в мене є. Рецепти моєї бабусі. Це єдине, що мені дороге в цьому світі. Ви за це хочете мене судити?

Гертруда остовпіла. Вона кинулася до Міли, намагаючись обшукати її далі, але старий підняв тростину, перегороджуючи їй шлях.

— Досить, — процідив він. Його погляд перебіг від Міли до розбитої вази. — Гертрудо, ти поводишся як істеричка. Ти налякала дівчину через стару книжку і змусила мого сина розбити антикваріат. Геть до своєї кімнати!

Економка, задихаючись від люті та сорому, кинула останній погляд на Мілу — погляд, який обіцяв смерть. Коли вона пішла, старий Арнест-Сміт знову повернувся до Міли.

— Підніми свою книжку і йди працювати. Але пам’ятай: моє терпіння має межі.

Міла підняла рецептник, відчуваючи, як тека з листами, що лишилася глибше під корсетом, притиснута до самого серця. Вона врятувалася лише дивом. Коли вона проходила повз Вольтера, він ледь помітно кивнув їй, витираючи піт із чола.

Тієї ночі Міла зрозуміла: вона більше не просто служниця, яка бореться за хліб. Вона — учасниця великої змови. І пристрасть до Вольтера, яка раніше здавалася їй слабкістю, тепер стала її єдиною зброєю.