99: КОЛИ Я ОЖЕНИВСЯ ПО ПРИКОЛУ

Це був звичайний день. Сонце світило, півень співав фальшиво, а ми з Васьком шукали пригоди. І вони знайшлися — у вигляді весільної фотосесії біля магазину “НаталяПлюс”.

— Слухай, а давай зробимо “весілля по приколу”, — запропонував Васько.

— Це як?

— Ну, типу фейкове. Як у серіалах. Усі жартують, наречена кричить, баба Настя плаче — а потім усі їдять торт.

— А де ми візьмемо наречену?

— Жужа погодилась. Але тільки “якщо з фатою і довго не цілуватись”.

І понеслось. Тьома роздрукував “Свідоцтво про шлюб” на принтері сільради (бо у тата ключі), Жужа знайшла фату (штору з бабиної кухні), а я... погодився. Бо був обіцяний торт із трьох коржів і згущонки.

— Ти хоч розумієш, у що вплутуєшся? — спитала Оля-Окуляри.

— Розумію. Це тимчасово.

— Як сезонна алергія?

— Гірше. Як життя в баби Насті без Wi-Fi.

Весілля відбулось біля клубу. Гості — півсела. Свідки — гусак і Саня Бульба. Музика — з телефону Жужі.

— Оголошую вас... прикольним подружжям! — урочисто сказав Васько.

— Поцілунок!

— Не дочекаєтесь, — відповіла Жужа і вручила мені лопату як “шлюбний дарунок”.

Ми зробили десятки фото, Жужа підписувала їх як “#вийшлазасела”, баба Настя дивилась і хитала головою:

— Якби це було серйозно — я б тобі вишила рушника. А так — хай Бог милує.

А потім… настала незручна тиша. Бо виявилось, що половина села подумала, що все по-справжньому.

— Так ти ж тепер з Жужею?

— Та нє, то ж жарт!

— А ти їй сказав?

— А вона знає?

Жужа вирішила “пожити в ролі”. Почала говорити:

— Миколко, винеси сміття.

— Миколко, ми йдемо до моєї бабусі.

— Миколко, ти що, забув річницю з моменту, як я тобі пригрозила?

Через три дні я скликав “сільський шлюбний суд”. Жужа погодилась анулювати “шлюб”, якщо:

1. Я визнаю її “найкращою актрисою сезону”;
    
2. Поверну фату (яку баба вже пошила на штори в туалет);
    
3. І скажу при всіх, що вона — найкраща “фейкова жінка”, яка могла б бути.
    

— Ну добре, — сказав я. — Але торт був справжній?

— Ще й як. Я його вже доїла.

Миколка зробив висновок: у Петрівцях весілля — це не завжди на все життя. Іноді це просто прикол. Але якщо вже жартувати — то з фатою, гостями і тортом. Бо сміятись треба серйозно.