96: ЯК БАБУСЯ МЕНІ ГАДАЛА НА КВАСОЛІ

У Петрівцях є три речі, яких бояться всі:

1. Баба Настя в гуморі;
    
2. Баба Настя без гумору;
    
3. І коли баба Настя каже: “Ходи сюди, я тобі поворожу…”
    

Це була звичайна неділя. Я лежав на дивані, уявляв себе супергероєм і їв курагу (бо цукерок не було). І тут баба зайшла з виглядом “я знаю більше за Google”.

— Вставай, Миколко. Будемо дізнаватись твою долю.

— Навіщо? Я й так знаю: обід, город, спати.

— Ні. Це глибше. Сьогодні квасоля покаже, що тебе чекає!

— А якщо я не хочу?

— То тебе квасоля все одно знайде.

Сіла вона за стіл. Принесла тарілку з квасолею — різною: білою, плямистою, однією обгризеною.

— Це… що?

— Моє “віща насіння”. З 80-х.

— А що робити?

— Насипаєш жменю. А далі — я трактую.

Перша жменя: вивалилось три білі і одна чорна.

— О-о-о! — витягнула баба.

— Що?!

— Любов. Але з конфліктом.

— Це про Жужу?

— Можливо. Але чорна квасолина означає перешкоди.

— То Жужа.

Друга жменя: більше плямистих.

— Дорога. Але не проста.

— В райцентр?

— Може, і в інтернет. Плями — то гаджети. Можеш потрапити в ТікТок.

— Краще в ліжко.

Третя жменя: п’ять однакових, круглих, гладеньких.

— Це стабільність! Але тільки після випробувань.

— Грядка?

— Грядка.

Кульмінація настала, коли одна квасолина скотилась зі стола.

— Це знак! — вигукнула баба.

— Що значить?

— Що ти маєш зробити вибір. Або нові капці, або граблі!

— А можна обійтись?

— Ні. Всесвіт вже зважив.

Вийшов я з хати трохи знервований. Біля хвіртки мене зустрів Васько:

— Що, знову ворожила?

— Так.

— На чому?

— Квасоля.

— Мені минулого року випало “одруження з дівчиною з Херсонщини”. Тепер в мене подружка з сусіднього класу. Теж на “Х”.

Миколка зробив висновок: у Петрівцях квасоля — то не тільки борщовий інгредієнт. Це оракул. І якщо баба скаже, що на тебе чекає капуста — краще вже готувати відро.