93: ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА НА ГОРОДІ

Все почалося з моркви. Вона росла дивно — не туди, не так і не тоді. Баба Настя сказала:

— Хтось сапав не в ту сторону. Або ворог у полі.

Ми почали шукати ворога, а знайшли внутрішній конфлікт.

Город поділили між собою:

• Баба Настя — командувач усім, що росте і не росте.
   
• Миколка — “рядовий сапун”.
   
• Васько — “оперативник по бур’янах”.
   
• Жужа — “міністр поливу і жіночих зборів”.
   
• Тьома — “технічна підтримка з граблями”.
   

І от якось баба сказала:

— У північній частині — бур’як. У південній — гусак. В центрі — плутанина. Хтось діє проти стратегії!

Почались підозри.

— Ти пересапав мій ряд! — кричала Жужа на Васька.

— А ти полила мою капусту! — відповідав він.

— То вона ж твоя!

— Так! Але не тоді!

Склалась ситуація: півгороду зайняв “північний союз” Жужі і Тьоми, які створили “систему крапельного поливу з пластикових пляшок”, а інша половина — “південне ополчення” Васька з Миколкою, які діяли за принципом “чим швидше, тим краще, хай росте, як росте”.

Кожна сторона мала свій “фронт”.

Мирним був тільки… буряк. Його ніхто не чіпав. Він був нейтральною зоною.

— Я оголошую перемир’я на обід, — сказала баба.

— А можна довше? — спитав Миколка.

— Ні. Після борщу — бойові дії відновлюються.

До вечора город виглядав як карта битви: рівчаки від сап, перехресні шланги, перекинуте відро й кіт, що втік у картоплю.

Кульмінація — запуск “технічної зброї”. Тьома запустив автоматичний полив зі старого душу. Вода била всіх, навіть бабу.

— Це що, бунт?! — гримнула вона.

І тут усе зупинилось. Настав Мир. Після грому.

Баба сказала:

— Наступного разу розділимо город на квадрати і видамо паспорти. А то що не сезон — то революція.

Миколка зробив висновок: у Петрівцях навіть город — не просто земля. Це держава зі своїми законами, повстаннями і кабачковими санкціями. Але головне — з урожаєм, що виростає попри все. Бо в селі завжди росте. Навіть після війни.