88: КУРСИ ВИЖИВАННЯ У БАБУСІ

Почалося все, як завжди — невинно. Баба Настя стояла біля хвіртки з блокнотом і щось записувала.

— Що це? — спитав Миколка.

— Розклад, — відповіла баба. — Починаємо Курси виживання. В селі. В реальних умовах. Без вайфаю і жалю.

— А можна не… — почав було Тьома, але баба глянула так, що він сам себе записав у “добровольці”.

День 1: Пробудження

5:30 ранку. Підйом під пісню півня Вікентія і звук лопати, що падає біля вуха.

— Якщо ти чуєш лопату, а не будильник — значить, запізнився! — сказала баба.

Сніданок: каша з “приправою з характеру” і чай, в який випадково впала гілочка м’яти… з минулого року.

День 2: Фізпідготовка

— Хто не носить воду — носить гній! — оголосила баба, роздаючи відра.

Нам довелось:

• Тягати буряки.
   
• Відбиватись від курей (Жужа втратила капця).
   
• І копати яму під щось, що ще не виросло, але “могло б”.
   

Після цього всі мріяли про школу. І про спину.

День 3: Тактика і виживання в дикій природі

Баба відпустила нас “у поле” з завданням “принести їстівне”.

— Що знайшли?

— Полуницю! — радісно кричить Васько.

— Це клубніка з городів тьоті Лариси, — каже Тьома. — І вона вже йде сюди.

День 4: Кулінарія

Нам дали:

• Казан.
   
• Картоплю.
   
• І три погляди баби, які говорили: “Не дай бог…”
   

Результат: борщ, який більше нагадував компот, але баба сказала:

— Якщо вижили після цього — значить, щось ви вже вмієте.

Після тижня “курсів” ми вже:

• Засинали при вигляді сапи.
   
• Розрізняли півня по звуку дзьоба.
   
• І могли підпалити вогонь поглядом (ну або принаймні уявляли, що вміємо).
   

На випускному баба видала сертифікати:

“Пройшов базовий курс виживання в умовах бабиного подвір’я. Живий. З досвідом. І з мозолями.”

Миколка зробив висновок: у Петрівцях бабина школа — найсуворіша академія виживання. Але якщо ти витримав бабин курс — ти вже не дитина. Ти сільський спецназ.