87: ЗНИКНЕННЯ ГРАБЛІВ І МІСТИКА БІЛЯ ПЛОТУ

У Петрівцях була традиція: кожна родина мала свої граблі. Не позичали. Не змінювали. Імена на них вирізьблені — як на паспорті. Наші граблі звались “Галина” — на честь баби, яка вперше ними врізала Ваську, коли той затоптав цибулю.

І от одного дня — “Галина” зникла.

— Це не просто інвентар, — сказала баба Настя. — Це наша бойова одиниця.

— А може, самі пішли? — жартував Тьома.

— Тобі смішно буде, коли тебе замість неї пошлю на грядку, — відповіла баба.

Почали розслідування. Підозрювані:

• Дід Петро — колекціонує старі інструменти, вважає, що граблі — “вічна класика”.
   
• Сусідка Лариса — просила “на секундочку”, а повертає через сезон.
   
• Гусак Петрович — ну просто для профілактики.
   

Ми вирушили до місця зникнення — пліт біля комори.

— Ось тут вони стояли, — сказав Миколка. — Пам’ятаю, бо вчора я об них вдарився лобом.

— А сьогодні — нема, — додав Васько. — Це або злодій, або портал.

— Портал?

— Ну а що? Бабині пиріжки — то одна магія, чого б не бути й чорній?

Тьома запропонував провести науковий експеримент:

1. Поставити інші граблі на те ж місце.
    
2. Почекати.
    
3. Подивитися, чи зникнуть.
    

Результат: через п’ять хвилин мимо йшов дід, глянув, сказав: “О, забули, мої!” — і забрав.

— То не портал. То дід, — констатував Миколка.

Але наші “Галина” так і не знайшлися.

І тут увечері, коли сонце вже сідало, а повітря стало густим, як кисіль, ми побачили їх.

Стояли. Самі. Біля плоту. На тому ж місці. Тільки... повішені на гілці.

— То що, вони… самі?

— Або хтось повернув.

— Або… портал дав назад.

Баба Настя нічого не сказала. Взяла граблі, оглянула, понюхала (?!) і сказала:

— Це вони. Але з ними щось… змінилось.

І що найцікавіше — з того дня, коли баба працює “Галиною”, ні один бур’ян не виростає більше трьох сантиметрів. Як обрізаний. Як наляканий.

Миколка зробив висновок: у Петрівцях навіть граблі — не просто знаряддя. Це родинна зброя, магічний артефакт і можливо — провідник у паралельну реальність. І краще їх не злити.