84: ПАСТКА ДЛЯ СУСІДСЬКОГО ПІВНЯ

Він приходив щоранку. Без запрошення, без сорому і з абсолютно диявольським графіком. Рівно о п’ятій тридцять, як по будильнику, сусідський півень Вікентій з’являвся під нашими вікнами і співав свою тричі прокляту “Арію курника”.

— Він знущається! — кричав Миколка, натягуючи подушку на голову.

— Це співочий тероризм! — додав Васько.

— Може, він просто закоханий і не може мовчати? — припустив Тьома.

— Закоханий у хаос, — відповіла Жужа.

Півень був не простий. Високий, барвистий, гребінець наче з гелю, очі — як у начальника райвійськкомату. Його спів викликав паніку навіть у кіз. Вранці собака Жучка ховалась у будку, а дід Петро казав: “Якби мене так будили в армії — я б сам дезертирував!”

План визрів миттєво:

1. Побудувати пастку.
    
2. Зловити півня.
    
3. Провести з ним виховну бесіду.
    
4. Повернути живим (може).
    

— Я зробив креслення, — сказав Тьома, розгортаючи картонку з планом “Операція Пір’я”.

— Це… коробка з шворкою?

— Технологія!

Усе виглядало просто: насипаємо зерно, ставимо коробку, сидимо в кущах і смикаємо шворку, коли він зайде. Але ми не врахували головного: півень — хитріший за нас.

Перший день. Вікентій прийшов, подивився на коробку, гордо обійшов її по колу… і накричав на нас прямо в кущі. Васько чхнув, коробка впала, півень втік.

Другий день. Ми замаскували пастку під сніданок: трохи хліба, сальце, бурячок. Півень з’їв бурячок, зняв кришку дзьобом і… ще раз накричав.

— Він… еволюціонує! — сказав Миколка.

На третій день ми здались. Але півень — ні. Він прийшов… з другом. Два півні. Дует. Ранкова симфонія для шокованих мешканців і знервованих козлів.

Баба Настя втрутилась.

— Якщо ви не можете впоратись з півнем, зробіть, як я: дайте йому говорити, а самі вушні затикайте.

— Але як?!

— Глушники з вати, хлопці. Старі як світ. І ще: не чіпайте півня. Він в селі — святе. Як рада, тільки ефективніший.

Миколка зробив висновок: у Петрівцях навіть півень — це лідер думок. І якщо він будить — значить, світ ще не зійшов з розуму. А ми просто ще не навчилися вставати раніше.