Мікросеlо: хроніки дитинства

83: ГОНКИ НА ВІЗКАХ ТА ЗЛА КОБИЛА ЗІНА

Все почалося з того, що тьотя Валя викинула старий візок з магазину. “Колеса криві, тормоза нема, та й скрипить, як душа чоловіка перед толокою!” — сказала вона. Але Васько одразу побачив у тому візку не металобрухт, а… болід для перегона.

— Ми зробимо сільський “Формулу-1”! — вигукнув він. — Але без формули. І з бабиним тазом замість сидіння.

— А кобила де? — спитав Тьома.

— Це фішка. Кобила буде у вільному заїзді. Як несподіваний фактор.

Так на світ з’явився Перший нелегальний Кубок Петрівець “Візок 500”.

Готували трасу на старій дорозі між городом і хлівом. Рельєф — гірший, ніж у бойовиків 90-х. Ями, кури, пеньки і одне старе колесо, яке ніхто не міг забрати, бо “воно вже живе тут”.

Машини — тобто, візки — були різні:

  • Васько і Миколка спорудили свій болід із візка, триноги і дитячої качелі.
     
  • Тьома додав до свого два вентилятори й педаль від велосипеда.
     
  • Жужа прив'язала до свого возика старий телевізор “Електрон”, бо “для стабільності”.
     

І от — старт. Дід Петро виносить каструлю з кришкою. Це сигнал.

— НА РОЗМАРИН! НА БУРЯК! НА СЛАВУ!

БРЯЦ!

Всі рушили. Візки скакали, колеса скрипіли, діти кричали. Миколка відчував себе пілотом, поки не побачив… Зіну.

Кобила Зіна була стара, як дідова байка, але з характером як у директора школи під час контрольної. Вона паслась неподалік, але почула шум — і пішла… прямо на трасу.

— КОБИЛА НА ТРАСІ! — закричала Жужа.

— ВІДВЕДІТЬ ЇЇ! — крикнув хтось.

— ТА ХТО ЇЇ ВІДВЕДЕ?! ВОНА ТІЛЬКИ САМА ІДЕ!

Зіна зайняла позицію. Прямо на повороті. Миколка намагався загальмувати, але тормоз — це був тапок, прив’язаний шнурком. Не спрацювало.

Він пролетів повз Зіну, зачепив хвіст і… отримав погляд смерті. Кобила рикнула. Легенди кажуть, що навіть трактор на полі тоді заглух.

Фінал був епічний:

  • Тьома в’їхав у гарбузи.
     
  • Васько перекинувся в клумбу.
     
  • Жужа фінішувала боком, але з телевізором.
     
  • А Зіна пішла додому, бо “все вже побачила”.
     

— Ну, хто переміг? — запитав хтось.

— Та, мабуть, Зіна, — відповів дід Петро.

Миколка зробив висновок: у Петрівцях навіть візок — не просто транспорт, а привід для пригод. А кобила — то не просто тварина. То регулювальник, глядач і суддя в одному хвості.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше