78: КОЛИ КІТ ПОЇХАВ НА ТРАКТОРІ

Кіт Мурзик був у Петрівцях істотою не просто волохатою, а майже священною. Хтось вірив, що він розуміє людську мову. Хтось — що він бачив війну за сало 1995 року. Але всі знали: Мурзик — це сила, яка ходить сама по собі і не боїться нікого. Навіть бабу Настю.

— Він знову спить на капоті трактора, — сказав Тьома.

— Та хай спить, — махнув рукою Васько. — Головне, щоб не натиснув нічого…

І тут із двору пролунало: “ВРРР-ГРРРР-БУХ-БРРР”

— ТРАКТОР!!! — закричала Жужа.

— МУРЗИК ЗА КЕРМОМ!!! — додав Миколка.

Все почалося з того, що дядько Славік поставив свій трактор на подвір’ї біля клубу, забув ключі в замку, а Мурзик вирішив, що капот — це ідеальне місце для ранкової медитації.

Трактор був старий, але бойовий. Мав ім’я “Соломон”, рипів на кожному метрі й заводився тільки з молитвою і лупцюванням по крилу. Але цього разу він завівся сам. Мурзик, мабуть, випадково натиснув щось лапою.

Трактор рушив.

Спершу повільно. Люди подумали, що то хтось жартує. Але коли він проїхав повз двір і звернув у бік ставка, стало зрозуміло — керма ніхто не тримає. Кіт сидів на панелі і муркотів.

— ЗУПИНІТЬ ЙОГО! — кричала баба Настя.

— КОТА ЧИ ТРАКТОР?! — питав хтось із-за паркана.

Ми з Васьком кинулися навздогін. Тьома спробував зупинити трактор радіосигналом з пульта від телевізора (не спрацювало). Жужа бігла з мітлою, кричачи: “Мурзик! Вертайся! Там твій паштет чекає!”

Трактор наїхав на грядку з морквою, проїхав коло клубу, ледь не зачепив пам’ятник “Невідомому Комбайнеру” і зупинився… біля ставка. Просто став. Мурзик зістрибнув, потягнувся і спокійно пішов обідати, як ні в чому не бувало.

Через годину дядько Славік з’явився, оглянув трактор і сказав:

— Все працює. Навіть краще, ніж коли я їду.

— То ти його завів?

— Ні. Кажуть, Мурзик.

— Ага, — сказав дядько, задумався і додав. — Треба на кота права оформити.

З того часу Мурзик став місцевою легендою. Його прозвали “Тракторист-інкогніто”, він з’явився на графіті в клубі, і навіть отримав свою “парковку” на капоті.

Миколка зробив висновок: у Петрівцях якщо хтось і починає революцію у сфері транспорту — то це кіт. Бо для справжнього водія не потрібні руки. Достатньо хвоста і характеру.