77: СЕКРЕТНА ПЕРЕПИСКА З ДІВЧИНОЮ З ІНШОГО ХУТОРА

Все почалося з обіцянки.

— Хто програє в “камінь-ножиці-сапка”, той повинен написати любовного листа, — сказав Васько. — І не просто написати, а надіслати його дівчині з іншого хутора.

— А якщо я не знаю дівчини з іншого хутора?

— Зараз познайомимось. У мене є знайома у Вільшанцях. Вона мені якось надіслала фото індюка з підписом “це мій брат”. Вона прикольна.

Програв, звісно, Миколка. І через годину вже сидів за столом із ручкою, аркушем і панікою в очах.

— Що писати?

— Щось поетичне, — сказав Васько. — Наприклад: “Твої очі — як світло в хліві о п’ятій ранку”.

— А як її звати?

— Та то дрібниці. Напиши “До загадкової красуні з хутора, де ростуть гарбузи і добрі люди”.

Лист вийшов довгий. Там були вірші, малюнок качки (він чомусь вийшов романтичним) і фраза: “Я не такий, як усі. Я ношу шкарпетки з котами.”

Питання стояло лише одне: як надіслати?

— Через інтернет? — спитав Тьома.

— Ні! — відрубав Васько. — Це ж секретна переписка! Через інтернет усе зливають в Google!

Тож ми обрали метод “весільної банки” — лист у банку, закриту капроновою кришкою, і надірвана повітряна куля, щоб “зменшити вагу”.

Банку понесли до кінця села, звідки виднілось Вільшанське поле.

— Вітер на південний захід. Є шанс, — сказав Васько, кидаючи банку.

Вона впала одразу.

Тоді ми запустили гусака Петровича з банкою на шиї. Він пройшов сто метрів, зняв банку об тин і клюнув Васька. Місія провалилась.

На третій день вирішили діяти через “контакт”. Місцевий хлопець із велосипедом, який їздив по селах, погодився взяти банку в обмін на два пиріжки й почесне звання “Кур’єр з сердечним”.

Минув тиждень.

І от, коли Миколка вже вирішив, що все — кінець, прийшов відповідь. Поштова голубка (так вирішила дівчина) прилетіла прямо у двір і… сіла на дідового капелюха.

У записці було написано: “Я не знаю, хто ти, але я теж люблю качок. Пиши ще. P.S. Мене звати Марта, і мій індюк справді не брат, то був жарт.”

Миколка сидів у сараї, читав листа всоте і посміхався. Васько радів, Тьома вже складав план “романтичного дрону з дроту”, а баба Настя... запідозрила щось.

— Якщо хтось почав писати листи, не кажучи бабі, значить або кохання, або знову щось підпалили.

Миколка зробив висновок: у Петрівцях навіть любов — це стратегія, логістика і трохи фантастики. Але якщо дівчина сміється з качки — значить, варта того, щоб писати знову.