76: ВИБОРИ ПРЕЗИДЕНТА СЕЛА І ПОЛІТИЧНИЙ ГУСАК

Усе почалося з банальної сварки біля магазину. Тьотя Валя не поділила чергу за гречкою з дядьком Грицем. Слово за слово — і пішло: “Та в тебе язик, як у доїльного апарата — працює без зупинки!”, “А в тебе рот, як відро — завжди щось тягне!”. Після цього зібрали сільське віче, і вирішили: досить терпіти — треба навести лад через вибори.

— Хоч раз зробимо все демократично, — сказала баба Настя. — А не як торік, коли старосту обирали через "хто більше тортів принесе".

— Цього разу буде по-чесному: бюлетені, скринька, навіть стіл з охороною!

— А хто охорона?

— Я, гусак і сковорода, — заявила Жужа.

Заявилося троє кандидатів. Дядько Гриць — ветеран усіх зборів, який носить з собою посвідчення пенсіонера як талісман і клятвено обіцяв “нічого не змінювати, бо і так добре”. Тьотя Валя — активістка, яка минулого року зібрала підписи за заборону грому після десятої вечора. І Васько-Бешкетник — самовисуванець, у програмі якого було “відмінити математику в школі, зробити басейн з киселем і ввести вихідний кожного вівторка”.

— У тебе немає шансів, — сказав Миколка. — Вони дорослі, а ти — Васько.

— А в мене є гусак! — відповів той і поважно показав на Петровича, білого красеня з поглядом “я все бачу”.

Почалася кампанія. Тьотя Валя роздруковувала обіцянки на принтері й клеїла на паркани: “Повернемо правду!”, “Журавель — не вихід!” і “Досить мовчати!”. Дядько Гриць ходив по двору з квасом і вітаннями: “А пам’ятаєте, як я вам косу збирав у 96-му? Голосуйте — я знову зберу!”.

А Васько розігрував безкоштовні вареники, обіцяв "кожному по петарді", агітував на шкільній дошці оголошень і влаштовував флешмоби, де гусак танцював під “Вихиляси”.

— Ми переможемо, — сказав Васько на “дебатах”.

— Ви не маєте права навіть голосувати! — кричала тьотя Валя.

— Але маємо право виставити гусака! — вигукнув Миколка. — Статут не забороняє птаха як кандидата.

І сталося немислиме. У день голосування в бюлетені додали четверту графу: “Гусак Петрович”. Просто щоб “пожартувати”. Але гумор у Петрівцях — штука серйозна. Люди справді почали ставити галочки навпроти гусака.

— Він хоч не бреше! — сказав дід Савка.

— І не бере хабарів, бо не має кишень! — додала баба Галя.

Підрахунок голосів затягнувся. Поки баба Настя рахувала, гусак сидів поряд і уважно дивився на кожен бюлетень. Напруга росла.

— І за результатами голосування, — урочисто проголосила Жужа, — переміг... ГУСАК ПЕТРОВИЧ!

Клуб вибухнув сміхом, оплесками і криком: “Хай живе перший президент з пір’ям!”

Васько влаштував урочисту промову замість гусака. Після цього Петровича перевели на “почесну охорону ставка”, а всі рішення приймала нова “Рада пір’я” — Миколка, Васько, і стара коза Баська в ролі спостерігача.

Миколка зробив висновок: у Петрівцях демократія — це коли можна стати президентом, навіть якщо ти гусак. Головне — мати впевнений погляд і сильне дзьобальне слово.