75: ЯК МИ З ВАСЬКОЮ РОЗКРИЛИ ЗМОВУ КОРІВ

Усе почалося з того, що Параска — головна бабина корова, приклад для інших і постійна героїня наших історій — раптом перестала дивитись людям в очі. Вона стояла собі в хліві, пережовувала сіно і... щось замислювала. Це було підозріло.

— Дивись, — шепотів Миколка до Васька. — Вона вже третій день стоїть у тому самому кутку. І дивиться в стіну.

— А може там Wi-Fi?

— Ваську, вона ж корова.

— То й що? Може, в неї телепатія з іншими...

І тоді ми згадали, що не тільки Параска змінилася. У сусідів дві корови одночасно перестали давати молоко, третя — вибила хвіртку і втекла. А четверта — та, що у тьоті Лесі — почала мукати на два тони нижче, ніж звично.

— Це змова, — сказав Миколка. — Вони щось задумали. Всі разом.

— План “Жуйка” в дії, — підтвердив Васько. — Пора розслідувати.

Ми розгорнули оперативну діяльність. Базу облаштували в старому сараї, де дід тримав запас сіна і старі газети. Оля-Окуляри надала нам карту села з позначеннями “критичних корів”. Жужа — зробила табличку “Агентура”. Тьома — спробував змайструвати мікрофон із півлітрової банки.

Ми спостерігали. Записували. Фіксували. І ось що виявили:

1. Корови справді збираються в групи по 2–3 голови. Стоять мовчки. Довго.
    
2. Вночі одна корова на прізвисько Люська стояла біля тину і дивилась на клуб. ДВА ГОДИНИ.
    
3. Усі вони почали вставати одночасно — о 04:43.
    

— Це або ритуал, або в них новий “коров’ячий ТікТок”, — сказав Васько.

— Або сигнал. Звідкись, — додав Миколка. — Треба перевірити місце збору.

Вночі ми пробрались до старого пасовища. І побачили те, чого не очікували: корови стояли у формі кола. Посередині — алюмінієве відро, а навколо — пелюстки з буряків.

— Вони викликають когось… — прошепотів Васько.

— Або святкують день народження доярки, — відповів Миколка.

Раптом одна з корів повернулась до нас і… підморгнула. Ну або це була муха, але виглядало моторошно. Ми не стали чекати і побігли. Через двір, через город, через частину курника.

Наступного дня ми доповіли бабі Насті. Вона вислухала, кивнула, і сказала:

— Ви б краще сіно їм дали вчасно. А то жують повітря — от і нервові.

— Тобто... це не змова?

— Це голод і скука. І трохи мух.

Але ми з Васьком не здалися. Ми лишили “вухо” біля хліва, завели “оперативного голуба” для передачі повідомлень і все одно віримо: корови щось знають. Просто ще не час для правди.

Миколка зробив висновок: у Петрівцях навіть корови — не просто джерело молока, а потенційні учасники змови. І, можливо, контакт з інопланетянами вже був. Просто через хлів.