69. СВИНЯ В ХАТІ Й БАБУСИН НЕРВОВИЙ ЗРИВ

Це мало бути звичайне недільне ранкування. Миколка дивився мультики, дід Петро дрімав під “Світ навиворіт”, а баба Настя замішувала тісто й наспівувала щось про "мила, не ходи по грядці босий".

І тут, із розгону, з відчиненого вікна в кухню влітає… свиня.

Не “якась там”, а справжня, жирна, рожева, з сережкою в вусі й душею бунтівника.

— СВИНЯ! — викрикнув Миколка.

— В ХАТІ?! — додав дід, випльовуючи чай.

— ВОСКРЕСІННЯ?! — хрестилась баба, думаючи, що це знак згори.

Порося, як згодом з'ясувалось — на ім’я Бодя, належало сусідам. Вони відпустили його “погуляти по двору”, але той обрав інший маршрут — через тин, город і бабину спальню.

У хаті Бодя поводився, як удома: розвалив відро з борошном, виліз на диван, пробіг по коврику з оленями й лизнув ікону (що, за словами Жужі, “може вважатися очищенням гріхів”).

— МИКОЛКО! ТРИМАЙ ЙОГО! — кричала баба, тримаючи миску з сирим тістом.

— ЗА ЩО?! — кричав Миколка, тримаючи дідову палицю.

— ЗА ВСЕ!!!

Погоня тривала 18 хвилин. Бодя оббіг три кімнати, залишив "мітку" в коридорі і сховався… у шафі, за бабиною весільною сукнею. Ситуація стала критичною.

— Якщо він її порве — я порву його! — шепотіла баба, уже на грані нервового зриву.

Коли дід Петро врешті заманив свиню куском ковбаси, а Васько з Тьомою прибігли з волейбольною сіткою для “пастки”, ситуацію було взято під контроль.

Бодю урочисто винесли. Сусідка вибачилась. Дід знову заснув. Але баба…

Баба Настя сіла, витерла піт, і мовила:

— Все. З мене досить. Наступний, хто принесе в хату не того, кого треба — піде жити в хлів. А хлів — до мене.

Миколка зробив висновок: у Петрівцях навіть неділя може перетворитись на бойовик… якщо свиня вирішить зайти “в гості”.