68. МІЙ ПЕРШИЙ БІЗНЕС: «МОЛОЧНА МАФІЯ»

Усе почалося з того, що баба Настя в розпал серпня поїхала “на курси” — не для себе, а для колишніх колег із сільради. Дід лишився за головного, але як головний — делегував усе Миколці:

— За корову відповідальний ти. Вранці доїш, ввечері годуєш, а молоко — сам дивися, куди подіти. Я — консультант, не виконавець.

Корову звали Параска. Вона не визнавала авторитетів, жувала повільно й поглядом давала зрозуміти: “Я тут головна”.

Першого ранку Миколка здолав Параску з четвертого заходу. Результат — відро молока, пів футболки й емоційна травма. Але молоко було. А куди його?

— Можна продати! — сказав Васько, якому ідеї сипались із голови, як лушпиння з соняшника.

— Але кому? Усі мають своїх корів!

— А от і ні. Містяни приїхали на дачі — а в них ні корів, ні зв’язків.

Так народився стартап: **«Молочна мафія» — натуральне, свіже, без податків».

У нас був логотип (молочна пляшка з капелюхом), гасло (“Хочеш сметани — не задавай питань”) і навіть секретна точка видачі — за сараєм.

Тьома Шнурок змайстрував термосумку з льодом, Оля-Окуляри — цінники. Жужа відповідала за “маркетинг”: “Купи, бо інакше я поясню по-своєму!”

Перші клієнти були задоволені. Пані з райцентру брали по літру “на кашу”, дядьки з сусідньої вулиці — “на закуску”. Параска стала зіркою. Ми навіть давали їй моркву “за продуктивність”.

Але як завжди, прийшла криза.

Одного дня дід Петро вийшов на подвір’я й побачив чергу біля корови. Люди з відрами, хтось із термосом, один — з тостером.

— Ану СТОП! Це що — піратське фермерство?

— Це... малий бізнес, дідусю.

— Це — м’ясокомбінат без ліцензії!

Нас накрили. Баба Настя повернулась. Подивилась на звіти, на Параску, на гаманець Миколки… і лише сказала:

— Наступного разу хоч банку мені лиши сметани. А так — молодець.

Миколка зробив висновок: у Петрівцях навіть бізнес — це коли корова в авторитеті, клієнти в черзі, а твоя баба — твій найсуворіший податковий інспектор.