66. КУПІВЛЯ КОМБАЙНА МРІЇ В «МАЙНКРАФТІ»

Усе почалося з того, що Миколка сказав сакраментальну фразу:

— Бабо, я купив комбайн!

— І де ж він?! — баба Настя вже шукала ключі від погреба (звідти зазвичай дістаються реманенти для битви з фантазіями).

— У “Майнкрафті”, бабо. Це така гра.

— То ти купив не справжній комбайн?

— Ну… піксельний. Але з GPS і навіть з місцем для пса!

Баба перехрестилась і сіла на стілець. Дід Петро зітхнув:

— От і дожилися. У мене в грі був один комбайн — руками, і той ще й бур’яном тягло.

Усе почалось із того, що Тьома Шнурок знайшов спосіб встановити “Майнкрафт” на бабин старий ноутбук, який раніше працював тільки в режимі “пиши і молися”. А тепер — графіка, сервер, онлайн!

— Хочеш — садиш буряки. Хочеш — будуєш свинарник. І ніякої спекоти, — пояснював Васько.

Миколка захопився. Збудував віртуальні Петрівці: хата баби, клуб, навіть той кут, де завжди падає тарілка. Але чогось не вистачало...

— Треба комбайн. Справжній, красивий, зелений. І щоб “Ґррр!” — сказав він.

Шукав моди, будував деталі, навіть зареєстрував “Петрівський агрохолдинг ім. Параски”. Дід спочатку сміявся, але потім сам сказав:

— А покажи, де тут сівалка.

Комбайн будували всім селом — тобто, всією кампанією. Климозіни запрограмували GPS-навігацію, Оля-Окуляри зробила табличку “Не чіпай — приватна техніка”, а Саня Бульба випробував його на віртуальному полі (і перевернув у ставок).

— І що, ви тепер граєте, як у справжнє село? — здивувалась баба Настя, коли побачила, як Миколка по 3 години “орав” на комп’ютері.

— Тільки без болячок, мозолів і комарів!

— Ну тоді хоч посуд помий, цифровий фермер.

А коли в грі з’явився мод на бур’ян, баба тільки кивнула:

— От тепер то гра! Реалістична! Ще б додали сусідку, яка все коментує — і буде точна симуляція.

Миколка зробив висновок: навіть у пікселях, якщо в тебе є мрія, команда і уява — комбайн не за горами. Головне, щоб баба не вимкнула ноутбук на оновлення.