60. КОЛИ МИ ОРГАНІЗУВАЛИ ВЛАСНУ АРМІЮ

Усе почалося з того, що Климозіни змайстрували з дядькових старих каструль металошукач. І на другий день “навчань” він справді щось знайшов — просто під городом. Результатом став знайдений іржавий котел, шматок трактора і гільза з підписом «Микола 1944».

— Це — сигнал! — сказав Васько. — Ми маємо створити армію!

— Проти кого? — здивувався Миколка.

— Проти несправедливості, клопів і… проти старших, які не дають спати до обіду!

Так у Петрівцях з’явилося формування під кодовою назвою “Збройні сили імені Гусака Петровича” — почесного птаха, який клюнув Васька в ногу на третій хвилині зборів.

Склад армії:

• Миколка — головнокомандувач (бо є шапка з козирком)
   
• Васько — командир диверсійного підрозділу “Тінь з погреба”
   
• Саня Бульба — начальник харчового постачання (після обіду — неробочий)
   
• Тьома Шнурок — інженер з озброєння (створив гранату з банки та квасолі)
   
• Оля-Окуляри — військовий архіваріус (робила звіти і шпигувала)
   
• Климозіни — науковий підрозділ, розробляли лазер з ліхтарика
   

Базу облаштували в старій теплиці. Пароль: “Фасоля не спить”.

Першим завданням було “захоплення бабиної кухні на вареники”. Але там вартувала сама Настя, озброєна качалкою і вірою в дисципліну.

— Ану геть з мого тилу! — гукнула вона, коли Тьома проліз під столом.

— Відступаємо! План “Пельмень-2” провалено!

Другим завданням було штурмувати сарай — бо там сховались голуби, яких ніхто не годував. Саня, взявши пшоно, провів “переговори”. Голуби капітулювали через 3 хвилини.

Усе б йшло по плану, якби не раптова “війна з сусідським батальйоном” — двома двоюрідними братами Жужі, які побачили прапор на теплиці й вирішили, що то “окупація територій”.

Відбулася велика битва — глина летіла, пір’я кружляло, Тьома випадково ввімкнув шланг і влаштував дощ.

Зупинила все баба Настя, яка вийшла з мискою вареників і криком: “Якого біса ви мені клумби трощите?!”

З того часу “армія” існує лише на папері, але в кожного лишився шеврон з фольги й бойовий клич: “За Петровича — вперед!”

Миколка зробив висновок: навіть у селі без військкомату можна дати присягу… щоправда, лише перед бабою.