57. СЕКРЕТНИЙ РЕЦЕПТ ВАРЕНИКІВ З СЮРПРИЗОМ

У Петрівцях спека стояла така, що навіть лелеки з гнізд виписувались у відпустку. Миколка щойно приїхав до баби Насті на літо і вже відчував: без пригод тут не обійдеться. І справді — щойно валізу поставив, баба оголосила:

— Сьогодні вареники робимо. Не прості, а родинні, з секретом!

— А можна не з сюрпризом? — з острахом запитав Миколка, згадавши минулорічні «експериментальні» голубці з грибами, які світились у темряві.

— Нічого ти не тямиш. Це рецепт моєї прабаби Степани — вона, між іншим, варениками одного війта з посади зняла. Їж — і голосуєш, за кого треба.

На кухні запахло тестом, смаженим луком і неприхованим авторитаризмом.

— Миколко, бігом мені з городу три буряки, два яйця з курника і оту банку з надписом “Не відкривати до кінця світу”.

Миколка слухняно побіг, але в городі, замість буряків, знайшов три добрячі чорні редьки. Вони були настільки круглі й блискучі, що він вирішив: це й є бабині “багаторічні буряки”. І ще й похвалив себе за візуальне мислення.

Коли баба Наташа побачила “буряки”, лише гмикнула:

— Хм… трохи тверді, ну та нічого, буде з хрустом.

Наступні дві години були як музичний кліп: тесто летіло, фарш крутився, цибуля шкварчала, баба Настя співала пісню “Ой вареничку, вареничку, принеси мені перемогу на дільничку”. Миколка тим часом бився з курми за яйця — і перемагав із втратами.

Нарешті вареники зліпили, зварили, подали на стіл. Перший — дідові Петру.

— Ану сюди! — сказав дід, наче викликав вареник на дуель. Узяв, надкусив — і замовк. Усі завмерли.

— Та-а-а-к… — протягнув дід, витираючи піт з лоба. — Вони… як сказати… з ефектом післясмаку.

— Це ж редька, — спокійно сказала Жужа, яка завжди все знала. — Точніше, три. І не з тих, що в салат.

Тут всі почали говорити одночасно. Саня Бульба закашлявся так, що вікно відчинилось. Васько побіг за квасом, бо “молоко пити — то не по-мужицьки”. Дід Петро гикнув сім разів поспіль і сказав, що бачить прапор Австро-Угорщини.

— МИКОЛКО! — ревнула баба Настя, як артилерійський залп. — Це ж не буряки!

— А хіба? — розгубився Миколка. — Ну… круглі ж.

Баба вдихнула, видихнула, поставила каструлю назад на плиту.

— Так, переробляємо. Але вареники з редькою лишаємо. Для ворогів.

Так з’явився новий пункт у кулінарній книзі баби Насті: “Вареники з сюрпризом — для підозрілих гостей, сватів і непрошених депутатів”.

А Миколка зробив висновок: в Петрівцях навіть обід — це пригода. Особливо якщо ти сплутав овоч і ввів всю родину в стан бойової готовності.