***

З чого все починається. А хто його знає... З ситуації. Наприклад справжня чоловіча дружба часто починається з хорошої бійки. А проблеми... О для них рівним рахунком нічого не треба, вони з'являються самі по собі, іноді навіть без нашої участі, але... Завжди є чортове але, яке підганяє в шию і не дає подумати, перед тим, як утнуть дурницю.

Я той хто не вміє робити вибір. Чи це просто доля... Мій нік Коректор. Так, я часто бачу чужі помилки, але не свої. Маю удачу вилазити з негараздів, а ще більшу туди влазити. Бо часто люблю коректувати і виправляти, мабуть, таке в мене покликання.

Іноді буває сумно, що сам і водночас цураюся компанії, бо там шумно. О так, я не люблю шуму... я люблю шуміти.

І що я тільки в житті не пробував, а скільки всього цурався, а потім жалів, що не спробував. Але чи варто було пробувати. А хто його знає, тепер пізно. На жаль є час бажати і час отримувати бажане, й часто вони не збігаються. Тому я вирішив відправитися в Чорнобильську зону, певно награвшись в «СТАЛКЕР».

Життя... Це проста комп'ютерна гра галактичного рівня, але ж чому без збережень? Так я люблю ігри саме за це. Бо там, яку б  ти дурницю не утнув  – можна повернутися, навіть на рівень, чи два назад, але... Так знову сумнозвісне але. Переграти, чи почати з початку в грі можна, а в житті на жаль ні. Ще й право вибору... Але назад нічого не повернеш. Демократія, мати моя – жінка.