Глава 5

- Ви нащо це зробили, довбні?

Кочівники знаходять себе у оточенні приблизно восьми десятків ворогів. Десь півтори дюжини з них відсторонено зирять перед собою випаленими очима та не проявляють жодних ознак життя. Більшість інших засоромлено роздивляють височенні степові трави, у яких потопають по груди. Їхньому настрою не сприяє й поведінка сарматів, адже ті нахабно сміються поміж собою і над своїми полонителями, та якось дивно й хижо до тих приглядаються. Фока трохи винувато потуплює очі.

- Випадково вийшло. Під час бою із захисниками наш вершник врізався у один з фургонів, а той перегорнувся. Бійці у тебе дикі якісь. Були.

Войовницю аж трясе від цієї безвідповідальності, і вона ледве стримується, аби не втулити співрозмовнику копняка. Натомість вона кричить на пригніченого офіцера:

- Собака, ти взагалі уявляєш, що ви накоїли? Ти зараз же допоможеш нам розібратися з цим!

Фока переглядається із сидячою поруч фігурою і вони неголосно перекидаються кількома словами, мову яких розпізнати у дівчини не виходить. Незнайомець у масці простягає руку до Баяна, а полководець звертається до Агафірса і найманців:

- Цих теж зв’яжіть, вони зрадники.

Потім він звертається до альбіноски:

- Спочатку ми хочемо почути відповідь на нашу пропозицію. У тебе був час її обдумати.

Роксолана плює співрозмовнику в обличчя та, поки той жмуриться, підскакує і лупить бідолаху ногою в коліно. Чоловік видає гучний крик болю та падає. Під його дзвінкі спроби підвестися і низький регіт Кастора, войовниця гарчить:

- Ну вже ні, в першу чергу ми позбудемося клятого жароцвіту! Інакше він вижере все. І мені байдуже, звідки ти, коли я кажу «все», саме це я й маю на увазі.

Фока приводить себе до ладу, знову переглядається із високою таємничою постаттю і відповідає:

- Вчиниш так ще раз, і я заколю тебе. Добре. 

Він трохи приводить себе до ладу і продовжує:

- Ми вже билися з розпеченими квітками, проте втратили легіонерів, не досягли результату та відійшли. Може й спробуємо по-твоєму, я вислухаю план. Я чув, що для вас обіцянки священні, тож хочу, аби ти пообіцяла відповісти на наше питання одразу, як ми закінчимо з квітами.

Альбіноска дістає із верблюжої сумки довгу важку сопілку з полірованої кістки давно вимерлої потвори. Одразу після тонових отворів інструменту вертиться металева сфера, всередині якої, як добре відомо войовниці, приховано білий кристал. Той ніжно охоплений тонкими мідними нитками, простягнутими аж до зовнішніх кордонів інструменту.

- Обіцяю. А щодо плану: Я зіграю їм заспокійливу пісню. Сподіваюся, ще не запізно. В будь-якому випадку, для посилення її гучності мені потрібен особливий металевий ріг з перевернутого фургону.

Офіцер нажахано роздивляється об’єкт розмови, і тихенько питає:

- А якщо це не допоможе?

Роксолана згадує частий жест Палака та показово байдуже знизує плечима.

- Навіть не уявляю. Придумаємо щось на місці, як завжди.

Дукс бере трохи часу на роздуми, потім скрушно відповідає:

- Жахливий план. Але кращого я не маю. Ми доставимо вас туди.

- Ні. Ти маєш повернути моїм воїнам зброю. Ми проб’ємося разом.

Фока хмуриться, навіть кладе долонь на руків’я зброї.

- Виключено.

- Дурень, послухай мене! З кожною вбитою людиною, жароцвіт ставатиме сильнішим, розумнішим та небезпечнішим. У панцирі навислої над нами загрози видніє лиш один невеличкий зазор. Нам знадобляться усі можливі сили та швидкість, аби скористатися ним.

Офіцер перемовляється із сидячим незнайомцем. Тим часом Роксолана тихенько питає у Їржі:

- Дядьку, у тебе ж надзвичайно гострий слух. Якою мовою вони балакають?

Медоїд невдоволено водить мордякою зі сторони у сторону.

- Не впізнаю, але нагадує хеттську. Кажуть щось про нічне поріддя.

Палак підказує:

- Так троянська ж.

Ведмежий вершник фиркає:

- Логічно.

Роксолана звертається до трохи розгубленого Агафірса:

- Ти знав про це, зрадник?

Кремезний ватажок налякано трясе головою, а його довгі закручені коси із металевими капсулами на закінченнях смішно дзвенять.

- Ні. Вони тільки сказали, що ми з двох боків перехопимо тебе на шляху кудись.

Лунає голос дукса:

- Добре. Розв’яжіть сарматів та поверніть їм зброю.

На великий подив солдатів, товариші альбіноски зримо цьому засмучуються, проте перспектива важкого виклику скоро знов вертає їх до гарного гумору і запалює азарт. Виявляється, що більшість з них від нудьги давно звільнилися самостійно, а решта могли би, проте не схотіли, аби потім було цікавіше.

Загони швиденько формуються в єдиний клин. Вістря авангарду складають войовниця із друзями, Фока з десятком найкращих легіонерів, а також відсторонені потвори з випаленими очима, яких троянці поміж собою налякано кличуть оболонками. Більшість інших кочівників, навпаки, стягуються у відносно безпечний центр угрупування та вишукують кращі позиції для нападу.

Роксолана протягує руку до дукса.

- І мій меч повернути не забудь.

- Це вже точно виключено.

Вона придумує декілька аргументів, яким позаздрили б навіть найкращі із софістів, та радісно готується поділитись ними.

- Та послухай...

- Ні! Навіть слухати не стану. Досить.

Чомусь дівчині дуже хочеться сміятись, але це, вочевидь, недоречно. Натомість вона ображено надуває щоки і каже:

- Добре. Зануда.

Фока помітно розслабляється, навіть трохи сутулиться.

- Чудово. Можеш обрати серед наших запасів будь яку іншу зброю.

Після недовгого бродіння поміж возами троянського обозу, дівчина припадає оком до величезної бронзової сокири. Це знаряддя по вигляду більше підходить для рубання баобабів, ніж людей. Те, що треба.

***

- Тримати стрій!

На власний подив, Роксолана поважливо зауважує, що тримати стрій легіонери і правда вміють. Мацаки жароцвіту важкі та вкриті гострющими тернами довжиною у мізинець. Хльосткі удари рослин віддаються скрипом у величезних щитах та більш тендітних кістках, але вперті істоти за ними не здаються і не відступають. Лише вперто тримають щільний ряд щитів та вражають розпечені квітки довгими сталевими списами. На жаль для войовниці, влучні атаки троянців теж мають надзвичайно мало користі, вони скоріше дратують і відштовхують хижі рослини, ніж калічать чи вражають на смерть. Тим не менш, загін все ж пробивається.