Забутий у коробці

Том натягнув на обличчя шкіряний респіратор і впевнено ступив на вулицю. Тепер домівкою йому слугував напівзруйнований дідусів будиночок, у якому вдалося загерметизувати кілька кімнат.

Минуло два роки відтоді, як на головному концерні сталася аварія. Ланцюговою реакцією вона зупинила всі системи, що залежали від Центрального Обчислювача. Для планети Візміроуз це означало майже цілковите винищення.

Коли багато років тому дідусь із бабусею прибули на планету з першою місією, ця місцина у далекому сузір'ї вважалася щасливим лотерейним квитком. Завдяки паровим технологіям, які очищували повітря та воду, люди швидко розбудували екопоселення, засадили перші теплиці й навіть завели тварин.

Але, як і завжди, хтось прагнув отримувати максимум вигоди. Під час однієї з експедицій у надрах виявили поклади рідкісних мінералів. Якийсь магнат із Землі профінансував створення концерну, видобуток та логістику цих ресурсів для власних потреб. Годі й казати, що після цього на планету, яка щойно почала оживати й наливатися зеленими барвами, ринули натовпи заробітчан. Довкола копалень виросли заводи, де робота не вщухала ні на мить.

Дідусь Тома, Найджел, був одним із першопоселенців і старостою громади. Саме він виступав миротворцем між своїм народом та новоприбулими. Згодом його донька, Елейна, закохалася в одного з інженерів, і вони побралися. Це був перший шлюб між двома світами, який ще дужче зблизив людей, що опинилися далеко від Землі й разом будували майбутнє на новій планеті.

Якийсь час життя залишалося розміреним і мирним. Але, на жаль, недовго. Токсичні викиди із заводів почали просочуватися у підземні води, і люди, самі того не відаючи, повільно труїлися. Найпершими підкосило літніх поселенців. Вони тяжко хворіли на дивну недугу, яку медики з жодної зі сторін не могли ані розпізнати, ані вилікувати. Та найстрашніший удар припав на вагітних жінок. Одні втрачали немовлят ще в лоні, а ті, кому таки вдавалося доносити та народити, страждали не менше. Діти з'являлися на світ із важкими аномаліями й згасали за кілька днів, помираючи на руках у вбитих горем матерів.

Елайджа, батько Тома, першим забив на сполох. Він відібрав зразки води з питних джерел і провів незалежну експертизу. Причину лиха виявили швидко, ба більше — інженери розробили додаткові фільтри, які очистили воду від заводських викидів. Проте непоправної шкоди вже було завдано. Найджела та його дружину також забрала ця підступна недуга. Тепер будувати містки примирення стало нікому.

Ненависть поселенців до працівників концерну спалахнула з новою силою. Обурені люди намагалися прорватися крізь браму й силою зупинити видобуток мінералів. Цей бунт закінчився загибеллю багатьох молодих людей, але заводи так і не зупинили свою роботу.

Справу батьків перейняла Елейна. Вона самовіддано працювала, аби зберегти крихкий мир у громаді. Минуло кілька років, і в них з Елайджею народився Міккі. Він став першою здоровою дитиною на планеті після тривалих років суцільних втрат. Ця подія знову згуртувала людей, повернувши їм надію на щасливе майбутнє та відродження поселень. Вулицями нарешті лунав дитячий сміх, і здавалося, що кожен навколо віднаходить свій довгоочікуваний спокій.

Цей період згодом охрестили «Золотою ерою Візміроузу». Люди почувалися щасливими. Планета процвітала: довкола буяла зелень, повітря та вода залишалися безпечними, одне за одним народжувалися здорові діти. Та за законами всесвіту світлі часи ніколи не тривають вічно.

На концерні сталася чергова аварія, і показники очищення повітря стрімко впали. Вранці, коли батьки зайшли до дитячих кімнат, щоб покликати малечу до сніданку, поселення здригнулося від відчайдушного материнського крику. Пізніше поповзуть чутки, нібито один із інженерів відлучився зі свого поста й помітив витік із блока на якихось п'ять хвилин пізніше, ніж треба. Більшість дітей так і не прокинулися. Місто огорнула непроглядна жалоба.

Елейна надзвичайно важко переживала втрату сина. Здавалося, наче разом із ним померла й вона сама. Елайджа намагався повсякчас бути поруч, але його присутність не могла розрадити дружину чи повернути первістка. Тому щоразу, коли вона засинала, знівечений горем батько зачинявся в майстерні, яку спорудив у гаражі, й просиджував там до самого ранку.

Єдиним, що зрештою повернуло лідерку до життя, став ледь відчутний поштовх усередині за кілька тижнів після трагедії. Вона знову була при надії.

Цього разу жінка намагалася приховувати вагітність. Адже боялася накликати на ще ненароджене маля гнів та заздрість інших матерів, які назавжди втратили свій сенс життя.

Зрештою, Том з'явився на світ так, як робив усе в майбутньому — у найменш слушний для цього момент.

Одного вечора Елейна, зайшовши до гаража покликати чоловіка до вечері, застигла на порозі. З темряви майстерні пролунав дзвінкий, до болю знайомий голос Міккі. Жінка відчула, як земля тікає з-під ніг. Елайджа ледве встиг підхопити дружину, перш ніж вона непритомною рухнула на підлогу. Шок спровокував передчасні пологи. Отямилася мати вже в лікарняній палаті: біль ущух, а поруч медики тримали загорнуте в пелюшки немовля — крихітного, але абсолютно здорового й рожевощокого.

Після повернення з лікарні вона більше ніколи не переступала порога майстерні, а батько сховав усі інструменти з очей подалі. Лише раз у житті Том бачив, як Елайджа відчиняв старий гараж — щоб полагодити триколісний велосипед, з якого малий невдало впав дорогою до дідусевого будиночку.