3

Вона не могла не бути очарована таким галантним ставленням до її скромної персони. Як же давно не відчувала подібної щирості. 
Дівчина навіть не хотіла припускати у цю мить, що в нього могли бути справи важливіші, аніж допомагати їй.

У машині було настільки тепло, що студентка мимоволі розслабилася. Вона навіть не відчувала пальців на ногах, настільки змерзла, поки йшла додому. 
Але врешті-решт опанувавши себе, вона витягла з карману свого рюкзака серветки і наскільки могла витерла кров та бруд з долонь та коліна. При цьому її пронизив такий гострий біль, що вона аж прикрила очі і зашипіла.
Ще й нові колготки порвалися...
Чомусь у ту секунду промайнула думка, що краще би її збив цей чоловік. Але дівчина швидко викинула цю ідею з голови. 
Це ж всього-навсього маленькі неприємності. Головне, що залишилася живою.

– Так, ти на філології вчишся? – несподівано пролунав чоловічий баритон. Вона відразу ж поглянула на Владислава, котрий якраз закривав дверцята автівки, тримаючи папери в руках.

– Ну так, – ствердно відповіла студентка, складаючи брудні серветки в карман рюкзака. Потім розбереться з ними. – Дякую, – вона взяла власні конспекти і почала їх переглядати, з розчаруванням підмічаючи на деяких з них брудні плями.

– Не можу бути впевнений, що я знайшов усі папери, – промовив чоловік, і дівчина перевела на нього свій погляд. Він якраз уважно споглядав на неї, відкинувшись на сидіння і поклавши одну руку на кермо. Таким чином він був повернутий до неї. 
Дівчина зніяковіла і міцно стиснула свої конспекти, уже напевно пом'явши їх.

– Це пусте, - на одному диханні промовила студентка і мимоволі подивилася на повз проїжджаючу машину. Скільки ще там хвилин до комендантської години? – Я, звичайно, не хочу квапити, але нам краще поспішити, аби не мати зайвих проблем.

– Ти про що? – спокійним тоном запитав чоловік, повертаючи ключ запалювання, тим самим заводячи автівку. У цю мить на весь салон пролунав фрагмент пісні виконавця SadSvit – Співи, і Владислав відразу ж зупинив музику натиском на панель приладів.

– Це дуже крутий трек, – з неприхованим подивом підмітила дівчина, не очікуючи, що він слухає таку музику. Спіймавши її здивований погляд, Владислав трохи посміхнувся і похитав головою. 

Вона щось зробила не так? Чому у нього така дивна реакція? 
Різні думки зараз не давали їй спокою. Вона почувала себе занадто ніяково. Серце шалено калатало в грудях, а пальці рук дрібно тремтіли.
Вона начебто встигла уже зігрітися, але в душі щось явно було не те...

– Назвеш адресу? – усі думки розвіяв красивий чоловічий баритон, а тому вона назвала вулицю і номер будинку. На її відповідь Владислав тільки кивнув головою, набираючи адрес на панелі. – Мм, тут не можна розвертатися. Ти живеш на другому боці, – задумливо говорив він, збільшуючи карту на панелі і налаштовуючи маршрут.

Якраз коли на весь салон пролунала фраза «через 700 метрів поверніть праворуч», чоловік пристібнув свій ремінь безпеки. Студентка зробила те ж саме, але вже більше не кидала погляд на водія.

Вони ще не встигли рушити з місця, коли її мобільний телефон знову оповістив про вхідний дзвінок. Вона вийняла з кишені пальто власний смартфон, знову зітхаючи, побачивши тріщини на екрані.

Це вже був восьмий за підрахунком телефонний дзвінок від її сусідки. 
Дівчина ще пару місяців тому почала жити зі знайомою однокурсниці. Та зайняла другу кімнату. 
Чесно кажучи, тоді це вважалося єдиним її вирішенням проблеми. Гроші були вкрай потрібними. Їх стало не вистачати навіть на мінімальні потреби, а знову повертатися на стежку фінансової залежності від батьків страшенно не хотілося, тому поки вона була вимушена розділяти власну квартиру з ще однією людиною...

– Ти чому цілий день не відповідала?! – одразу ж почувся докір Аліни, коли студентка врешті прийняла дзвінок.

– Багато справ, – збрехала дівчина, кинувши погляд на чоловіка, який вправно керував автівкою.

– Увесь день?! Що ж, як знаєш, – нотки якоїсь зверхності в її голосі починали дратувати. – Я лише хотіла тебе попередити, що на вихідні поїхала до батьків. Квартира повністю у твоєму розпорядженні.

– Гаразд, – якомога спокійніше проговорила власниця цієї ж самої квартири. Їй дуже не сподобалася остання фраза Аліни.

– Вранці, коли я виходила, помітила ключі на тумбочці у коридорі. У нас є запасні чи що?

Після такого запитання обличчя дівчини зблідло і, вона почала перевіряти кишені верхнього одягу, а також полізла до рюкзака. 
Здається, пригоди на сьогодні не закінчувалися. Вона прикрила голову рукою, усвідомлюючи всю безвихідь ситуації.

– Ліза, ти мене чуєш? – суворо пролунало на тому кінці.

– Так, це мої, – схвильовано відповіла дівчина, щосили затискаючи телефон у руці. Вона просто відмовлялася вірити у ту дійсність, яка відбувалася з нею.

– Ну нічого. Не хвилюйся, переночуєш пару днів у батьків.

– Авжеж, - і знов брехня.

На цій репліці вона скинула виклик і подивилася через скло на високоповерхівки, які вони проїжджали повз.

З мамою та батьком вони посварилися більше двох тижнів тому. Друзів немає. Як і грошей.
Дівчина прикрила рукою обличчя, думаючи, як би пережити ці декілька днів. А все через її легковажність!
Спочатку мало не втратила життя, а зараз тимчасово залишилася без даху над головою...
Хто би міг подумати, що таке можливе насправді...