1

На календарі була пізня осінь.

Холодний вітер кружляв різнобарвні листя, які вже не здавалися такими яскравими як декілька днів тому.

Десь неподалік було чутно шум автомобілей, а зовсім рідко доносилися людські голоси.

Саме ця частина міста зазвичай пустувала. У такий пізній час ніхто вже не бродив вуличками. Годинник на смартфоні наближав комендантську годину, а це означало, що треба поквапитися і чим поскоріше прийти додому.
Зайвих проблем не хотілося.

Узагалі цій дівчині, яка тільки-но пришвидшила свій крок, не хотілося вже нічого.
Холод пробирав до тремтіння, а пальці ніг вже не відчувалися. Все-таки як на таку погоду, зважаючи на те, що декілька годин тому дощ лив як із відра, вона була одягнута дуже легко і зовсім недоречно для таких довгих прогулянок.
Біла сорочка, чорна сукня у клітку, тонкі такого ж темного кольору колготки та туфлі на невисокій платформі. Зверху накинуте осіннє пальто світло-коричневого відтінку та халатно зав'язаний шарф, у який вона постійно куталася, ніби намагаючись захистити себе від пронизливих поривів вітру, зовсім не рятували від нестерпного холоду.

У лівій руці вона тримала власні конспекти, роздруковані на папері формату А4, а іншою рукою доводилося постійно поправляти хвилясте волосся карамельного відтінку. Усе-таки вітер віяв нещадно.
Карі очі частенько пробігалися по рядках цих паперів. Хоч і вечір, але світло вуличних фонарів дозволяло на мить погрузитися з головою у часи європейського модернізму. 

А зараз це було просто необхідно.

Тільки би не думати ні про що, не згадувати неуспішну співбесіду, того дядька біля зупинки, який наполегливо випросив ті нещасні 50 грн на їжу і залишив дівчину без шансу повернутися додому на міському транспорті.
Це ж через нього вона зараз так тремтить і поспішає у рідну двокімнатну квартиру, поки її не затримала поліція через порушення комендантської години.

Але агритися тут було ні до чого. Вона прекрасно розуміла, що в цій ситуації винна тільки сама. Хто ж заважав їй послати цього чоловіка куди подалі?
Правильно, її наївність та щирість.
Тому скоріше тут вона злилася на себе.

– Він зламався чи що? – пошепки пробурмотіла до себе студентка, уже хвилину не відводячи очей від світлофору, який блимав червоним. Автівок взагалі не виднілося.

“Можливо перебої з електроенергією?” – пронеслося у її думках і вона кинула свій погляд на вуличне освітлення. “Знущання, а не перебої. Світло ж є!”.

Вона вагалася ще декілька секунд, оглянулася і знизила плечима, приймаючи рішення піти на червоний. Автомобілі гуділи десь неподалік.

Якраз на середині пішоходного переходу прозвучала мелодія телефонного дзвінка. Дівчина, не зволікаючи, уже поквапилася дістати з кишені пальто свій смартфон, але він несподівано вислизнув із її льодяної руки і впав прямісінько екраном на асфальт.

– Твою ж..., – пошепки виялася студентка, опускаючись, аби підняти мобільний, який не припиняв дзвонити. – Цей день не може бути кращим.

Вона була обурена, а коли підняла смартфон і помітила на ньому декілька тріщин, відчула сильний розпач. Хотілося заплакати від цього відчаю і безвиході. 
Зараз аж ніяк не виділити кошти на заміну екрану.
Що до біса робити?

Вона вимкнула звук і зажала пристрій в руці, опустивши голову. Піднятися не наважувалася, тільки на секунду завмерла, поки різні думки роїлися в її голові. 
А коли нарешті встала на ноги і помітила, як до неї прямувала автівка, не зупиняючи швидкість і неприємно засліплюючи фарами, вмить зробила пару кроків назад.

Це все сталося надзвичайно швидко. 

Лише за дві секунди. 

Піднялася, побачила автомобіль, оступилася назад і впала. Ноги були ватні, вона їх ледь відчувала через холод, а тому таке падіння було більш ніж очевидним.

Дівчина вмить заплющила очі, очікуючи удару, але нічого не трапилося. 

Їй було неймовірно страшно. Смерть ще ніколи не була такою близькою...

Її трясло. 

І на цей раз не тільки від холоду, але від того, що автівка зупинилася в декількох сантиметрах від неї.
Вона побачила це.

І усвідомлення того, що могло трапитися, якби машина так різко не пригальмувала, змусило її завмерти.

– Ти зглузду з'їхала?! – почувся чоловічий баритон і різкий хлопок дверцями авто.