Мить тепла

Спустила металеві жалюзі,
Ні, не від сонця утомилась.
Старенький лист, що стиснула в руці
Вкотре розгорнула й жадібно упилась.

Танцюючи, вона всміхалась,
Згадала молодість і час
Коли так щиро закохалась,
Та погляд, який досі ще не згас...

І хтось постукав двері - два рази
Та жінка не хотіла відривати,
Не маючи бажання відійти
Від того, з чим давно пора прощати.

Почувши, як хтось увійшов
Вона ласкаво голову підняла.
По тілі ніжний вітерець пройшов,
Рідненький, добре його пам'ятала.

Розплела коси сивого волосся,
Та одягнула подарований кулон.
В моменті, наче, їй здалося
Що все не більше, аніж сон.

Подобається

#3464 в Різне

Відредаговано: 03.12.2023