Мить та ще трохи

Для тебе (Без назви, Вінниця, 2017)

БЕЗ НАЗВИ, ВІННИЦЯ, 2017

Червоніючи, сонце в придорожніх машинах, розіб’ється у вікнах пустих.

Ти весь час озираєшся на ліві спідниці, шорти, туфлі та очі у блузах.

Ти весь час, наче ти повсякчас і німий.

Назбирати б тобі блювотного кореню та зварить найміцніший чай,

Тільки руки не хочуть, а губи голублять, бо в них поселився страх.

Страх від холоду, темені, болю сталого, німоти, гіркоти та конвалій.

Пам’ятаєш ті квіти у білому савані?

Це вони породили печалі.

В серці мак проростає спокійною тугою, розриваючи в клаптя його.

Ця виразна старанність… Ти наче незайманий.

Ти ніколи мене не займа.

Твої страхи, то лиш твої думи сумнії,

Я про них нічого не зна.

Може, треба було народитись блондинкою, щоб ти якось мені усе розповів?

А я маю лише оксамитові кості у тілі…

І, хоча, ти вже всі їх зламав.

Я вкладаю їх поруч твоїх, що розсіянні

По ліжках у чужих містах.

Подобається

#4344 в Різне
#990 в Поезія

Відредаговано: 09.08.2024