Мить та ще трохи

Для тебе (Забагато)

ЗАБАГАТО

Ця дорога зліша ніж всі круки всесвіту.

Простягається на тисячі кілометрів вздовж барвистої.

У вухах завжди шумить тихими перебіжками

Стукіт колес та дзвін вітру посеред поверхні імлистої.

Пролітаючи області змінюється клімат думок.

Тихо і непомітно шершавіє голос,

Дорога завжди добігає кінця в строк,

Під час неї завжди лихоманить.

Нерозумними й куцими здаються сподівання.

Чого-чого, а попелу від згарищ завжди вистачає.

Доки я їду минуле фільмується у маленькі страждання,

Теперішнє ледь скавучить та минає.

Будь-який потяг – велике вікно

У світ, наповнений спогадами до краю.

Будь-яка поїздка – судома душі.

Із вікон завжди тягне помалу.

Мені б тебе обняти, тільки мерщій,

Допоки мене не стало замало.

Подобається

#4362 в Різне
#995 в Поезія

Відредаговано: 09.08.2024