Мить та ще трохи

Зсередини (Без назви, 2018)

БЕЗ НАЗВИ, НА ЯКОМУСЬ ПЕРОНІ О ЧЕТВЕРТІЙ РАНКУ, 2018)

Металевим дзвоном, між крафтовими балками блукає дощ.

Зелені ялинові велетні пробігають крізь цю подорож.

Лунає останній свисток і потяг реальності

Уже на шляху до нового етапу жвавості.

До червоного купе зазирає стомлений клоун.

У навушниках грає ґранж та ліричний "Stone ".

Куди ю мені подітися від того підстерігаючого "Шапіто"?

Впевнено промовляю: "Все зайнято!"

Та кидаю наверх манто.

Ця цукровість буття вбиває своєю багатозадачністю.

Певно, до пенсії до живуть лише ті, хто вкриваються власністю.

Втомлене повітря осідає пилом на скроні.

З таких хвилин будуються перегородки бетонні.

Засмоктуючи у тривіальні світи, миті

Залишають по собі неприємні шматки неоліту.

Порожнини в ландшафті життя заповнюють солоні води.

Тільки запам'ятай, що тобі ніхто і ніколи.

Подобається

#4343 в Різне
#993 в Поезія

Відредаговано: 09.08.2024