Мить та ще трохи

Зсередини (Осіння)

ОСІННЯ

Тихий шепіт яскраво червоних конвалій,

Полум'яних дівчат у вінках.

Прокидається осінь, легким тихим саном,

Поміж дерев та озер у садах.

Наче хтось розлив холоднечу

Попід вікнами старих домів.

Закриваючи очі рукою,

"Порахую життя наперед"

Назбираю коралів я поки

Для життя "поза твоїх осель".

Я лиш лебідь, криниця з водою.

Лунко дивлюся, тихо сміюся.

Прокрадається осінь між хмарами.

Золотить та дощить весь день.

Філіжанка із кавою в офісі

Все димить в однині на столі.

Бланки, підписи... Очі турботливі.

Поки, ще вони не мої.

Прокидається осінь між лугами

День у день, день у день, день у день.

Тільки руки холонуть в кишенях,

Тільки дихання стиха хрипить.

Осінь, осінь, навіщо ж ти, леле,

Робиш так, що те серце щемить?

Неможливість обіймів робить його крихкіш за кришталь

Поміняти б замерзле червоне на нову модель.

Прокрадається осінь суцвіттям поміж банків, люків, людей...

Огортає собою стиха філіжанку з самотніх ночей.

Подобається

#4342 в Різне
#988 в Поезія

Відредаговано: 09.08.2024