Мить та ще трохи

Зсередини (Не той день)

НЕ ТОЙ ДЕНЬ

Сталеві хмари намокли на підвіконня.

Сьогодні не той день, коли необхідно вставати з ліжка.

Все, що зараз я маю - стеля з проміння

Та дерево, яке не розквітло.

Сьогодні не той день, коли треба вставати з ліжка.

Накритися б листям з головою та вдихати.

Цупкі хмаринки у піднебесній відбивають яскраво сірим.

Холодним. Нечесним.

Сьогодні не той день, коли треба слухати.

Ніхто не проронить і слова до вечора.

Можливо треба взяти камеру?

Знімати німе кіно, хрумтіти печивом.

Сьогодні не той день, коли можна думати

Вітер з'їдає всі помисли в зародку.

Лежиш, наче повалене дерево,

Та бачиш крізь сонце проростаючу маківку.

Сьогодні той день, коли треба дивитись глибше.

Відчувати самотність всередині.

Тривожитись, що холонуть пальці,

Бачичина на них капілярів мереживо.

Сьогодні той день, коли можна ковтати

Крихти стомлених хвилин навколо,

Мружачись від болісного покалування в горлі.

Сьогодні той день, коли можна дихати.

Роздерти задерев'янілі легені.

Сьогодні той день, коли можна бачити.

Бачити дивлячись у стелю.

Подобається

#4341 в Різне
#992 в Поезія

Відредаговано: 09.08.2024