Мить та ще трохи

Пейзажні (Між)

МІЖ, 21.08.2023, ВІННИЦЯ

На схід сонця в вікні завмирають пилинки у часі,

Десь між променів вранішніх сонць ховаються сни.

Перший промінь лежить біля нас на рожевім матраці

І у ньому кружляють буденні думки.

Ця кохання історія світла та тіні

Вже за мить загубилась в простирадлах німих.

І ця вранішня золотава, ще літня, година

Разом тіні в кімнаті всі забрала собі.

У цій тиші між будильником й дихання звуком,

У тендітності нічиїх позіхань.

Десь під шкірою чути плин часу та гуркіт

Золотавого пилу, що в кістках осіда.

Ще секунда та манія миті зникне

Подобається

#4342 в Різне
#991 в Поезія

Відредаговано: 09.08.2024