Мить та ще трохи

Пейзажні (Без назви, 2023)

БЕЗ НАЗВИ, 03.04.2023, ВІННИЦЯ

Золотавий шпиль підтримує хмари а небі,

Що ковдрою вкривають небосхил.

Десь тут, мали розбитись весняні повені,

Очистити прозорістю гріховний сніг.

Десь тут, мали дзеленчати проліски між дерев-ребер навесні,

Вкриваючи поділ діамантовим простирадлом легким.

Та раптом весною повернулась ридаюча осінь,

Що дивиться сірими очима з пташиних крил.

І вся надія тепер на перелітних птахів.

На тих, хто співає під сірим дощем

Первісні мелодії мови та духу, що тягнуть з середини буть ковалем.

Від слова до пісні, ковтати мечем сталеві магнолії слави.

Подобається

#844 в Різне
#137 в Поезія

Відредаговано: 09.08.2024