КОСМІЧНИЙ РАНОК
О шостій ранку свідомість благає про каву...
Вранішнє сонце блукає по кахелю кухні...
Хто б мені налив того чудодійного відвару,
Від якого прокидаються почуття відчайдушні.
У своїй скляній чашці змішаю цукор та всесвіт.
Позіхаю.
Ховаюсь від сонця у тінь.
Ці роки врізнобарвлюють мій макровсесвіт.
Він росте на вікні посеред мерехтінь.
Цукрові галактики у кавових чорних дірках,
Кружляють у танці космічного вальсу.
Скільки мене у дзеркальних вітринних світах?
Саме ці думки народжуються о шостій ранку...
Відредаговано: 27.06.2024