Вихід

Вихід 

  Немає щастя в згнущанні над власним тілом,
Як Дух бажає свобідного лету.
Душа осяйности і світла,
Де час не владний над поетом.

Ми, кожен творимо себе,
Або ж руйнуєм храм душі і духу.
Який в минулому ми берегли,
Так, як зіницю свого ока.

Багато хто гада що сон,
Штучні наїдки, далебі є поживні.
Як саме це знесилює наш стан,
Коли й стаємо слабосильні.

Це ж бо й породжує неспокій,
Руба під корінь сили вінець.
Ніхто із нас не одинокий,
Живе у йому Бог Творець.

Він обдарує чадо своє,
Коли в ладу є всі основи.
Де лиш надать треба свідомо,
Можливість духу для обнови.

Три яблука на день буде достатньо,
І ніч без сну з сидячими дріманнями,
Разів зо три, хвилин десь по п'ятнадцять...
Вже за добу очиститься свідомість і розпочнуться випробування.

Тут сила волі знадобиться,
Пристримити похітливі устремління...
На квашену капусточку без солі,
Днів зо три в теперішніх наїдках прикипіти.

Так бо сформуємо здорову мікрофлору,
І тіло самотужно оживе,
Забракне йому руханки і танцю,
У Новий Світ вас поведе.

Руйнівні звички пропадуть, як дим без жару,
А нові, вас здивують залюбки.
Також і люди інші будуть поруч,
Замість людей, які на саме дно вас так тягли.

Насолода життям

Скажімо собі - "я насолоджуюсь життям",
у відповідь "чим займаєшся на часі",
Натомість: - "вирішую проблеми", чи "здобуваю нові звершення", "гризусь буденністю" або ж "завис у телефоні"...
- Просто "живу із насолоди", звівши до Світу увагу, наче до Сонця любо долоні.
І так щоднини й уночі, любуюсь я собою в морі щастя.