Міркування

Розділ четвертий

Із кожним днем стає все дедалі більш зрозумілим, що я прийшов на цю Землю, саме у той час і задля досягнення заздалегідь поставлених цілей. Що саме мали мої ПраБатьки на меті, відправивши мене у цю бурхливу ріку земного життя та випробуваннь? Ось така задача є завше на першому місці. Все решта - другорядне! 
Мої міркування і здогади переплітаються з подіями, які пазлами збираються у чітку картину. Звісно не так швидко, як би того хотілося. Проте, у цьому є свій змістовний шлях життєвих здобутків, інколи для відпрацювання, деяких огрішних помилок юності чи пак минулих надбаних острахів. Усе доволі складно, але родзинкою є самий життєвий процес, де матеріальне далеко на задньому плані, а ось духовні здобутки є одними із найважних. Як завше, творчість є одним із наріжних каменів усієї божественної мозаїки. Ото ж бо, відкривши у собі талант, завдяки дарунку долі, маємо зміцнитись у ньому, вдячністю як зазвичай та надбанням поточних навичок. Як ведеться, хоббі має перейти у професійну майстерність.
Людяність, совість, відчуття простору, чарівність, спокій, любов до себе та навколишнього середовища, духовна міць тощо. Усі ці риси є притаманні лише тим, хто пізнає свій шлях. Звісно, кожному своє. Інколи трапляється, що сьогоднішні помилки, із плином часу виявляються начебто позитивними. Цікаво, але так деколи також буває. Тому не варто картати себе за будь-яких обставин які пішли начебто не так, як би того хотілося. Ось надам один із життєвих прикладів які трапились зміною. Я мав на меті, посадити в своєму саду яблуню "білий налив". І якось, коли купляв сажанці груш, мені заразом підсунули яблуню. Я й не помітив одразу. Посадив, а коли вони приймилися, побачив що серед груш є яблуня. Я дуже від того засмутився, розгнівавшись на жінку, котра то мені була підсунула. Проте, через наступну зиму дві груші пропали, а яблуня вціліла. І ось диво, цим літом гарно зародила. А окрім того я придбав яблуню, продавець сказав, що це мабуть таки сорт білий налив. Натомість виявилося, що то є осінні червоні яблука. Мені невідомо, що то за сорт, втім, вони виявились доволі смачними вже цьогоріч.

Для роздумів

Я очевидець думок розуму. Споглядач вируючих пристрастей.
Чином натрафив на шлях усвідомлення,
Серед ясного спокою розкошів.

У новому вимірі свідомості,
У непросвітних дебрях думок,
Виринає цілюще бездум'я.
І те Богоприсутнє, Суще, що було досі таїною у тобі, видибає на поверхню твоєї суті.
Й усе й усі залишаються поза твоєю увагою, являючись самим тобою, де живий намір творить дива, підживлюючи життя любов'ю. 
Я - чиста свідомість, без розумових оков, що у своїй повноті дарує чисті ненав'язливі думки керуючого розуму зовні.
Стан без-думок защораз стає тривалішим і я будучи собою стаю вправним керманичем людської суті під міцними вітрилами Сущого у мені. Бог Вічності прокидається, дивлячись крізь мене очима совісті,  єднаючи усе у єдине ціле, що у віках було розхристано людською ницістю, керованою через навіяні думки.
Я створюю просвіт у потоці думок шляхом звичайної концентрації уваги на тому, що є в даний момент. Стаю найвищою мірою усвідомлення. Це приносить глибоке задоволення й радість. Так виводиться свідомість зі сфери діяльності розуму й створюється проміжок “без-думок”, усередині якого перебуваєш у стані найвищої пильності й усвідомленості, однак при цьому - не думаєш. Ось у чому суть медитації.

У всякого конфлікту учасників є три.
Один цілком таємний,
Проте він завжди є.

Потрібно зупинитись,
Натиснуть спокій +,
І добре придивитись,
Де ж той, хто затаївсь.

Звестися духом ввись,
Огледітись і віднайти зайду. Відчути.
Узять його за шкварки,
Й в горнило вогню шусь.

    Ось шаблон для звільнення

Я не проти .... , про те я за це... .
Я знаю про закон доброї волі і живу на його основі.
Усе те, що поневолює мене,
Я вириваю з корінням і вкидаю у горнило Священного Багаття, раз і назавше. 🔥 Спалюю вщент.

Давним-давно я зрозумів,
Що поруч мене в'ються люди,
Передбачувано і без зайвих слів,
Мене оточують усюди,
Ті, хто втопить мене б зумів.

А все це, лиш заради себе,
Свого світогляду й еґо.
Всі мають буть, звісно як треба,
Саме для неї чи пак його.

Але не так то і було,
Життя доречно все ладнає.
Хто мітить проти когось зло,
Його до себе привертає.

Чому ж ці люди в'ються коло мене,
А чи й для чого?
Мабуть, щоб вгледів із середини себе.
І не трафляв на тії ж граблі заново, і знов,
Із досвіду, дзеркальним чином, дбав в святу любов.

Сьогодні, відкинь зайві прив'язки соціуму,
Налаштуйся на власну хвилю.
Живи відчуттями своєї душі,
Не очікуючи на краще завтра,
А твори його вже нині.

Закохайся і закохай у себе увесь цей Світ,
Бери від життя найкраще,
Всотуй у себе нектар любові.
Веснуй у душі,
Духом цвіти!
З роси і води - Волі та світлої Долі!