А ти справді добре знаєш її?
Не з фото, не з пустих слів.
Чи знаєш ти її бажання,
Її щоденний тихий світ?
Вона любить прості півонії,
Не троянди й не блиск прикрас.
І цукерки в шоколаді -
«Ліщина» тішить її щораз.
Вона мріє багато їздити,
Бо в дорозі вона - жива.
Її тягне у світ широкий,
Де свобода - не просто слова.
Вона мріє побачити Францію,
Тому мову вивчає щодня.
Не для фото і не для статусу -
Бо туди її кличе душа.
Вона хоче бути письменницею,
Розвиватися у цьому шляху.
Бо писати - це її дихання,
Це життя, а не просто рух.
І їй тісно стояти на місці -
Вона прагне далі піти:
Грати музику на інструментах
І читати, читати книжки.
Їй цікава людська свідомість,
Психологія та психіатрія.
І ще - мови нашого світу.
Ти це знав? - Це теж її мрія.
Вона любить фразу - «не знаю»,
Але в цьому немає страху.
Бо вона не боїться шукати
І не грає розумну гру.
Вона мріє про чоловіка,
З ким об’їздить увесь цей світ.
І будинок на колесах -
Де свобода не має стін.
Коли подруга захворіла -
Вона з нею поруч була.
Без питань, без обіцянок:
Турбувалась - про неї вона.
А ти чув її щирий сміх?
Бачив «ха-ха» у повідомленнях?
Знаєш, як вона любить гостей
І сама йде в гості з теплом?
І скажи тепер чесно собі:
Ти її знаєш - чи просто дивився?
Чи питав ти колись по-справжньому:
«Як ти? Як твоє здоров’я? Як живеш?»
Відредаговано: 02.02.2026