4 глава

Прокинувшись, я зібралася і пішла на пари. Вони проходили доволі нудно, але я все конспектувала, щоб на тестах написати на хорошу оцінку. Навчання було важливим для мене, тому що я завжди мріяла отримати хорошу професію і гарно заробляти. І моя мрія має здійснитися.

***

Я стояла біля великої будівлі, в якій провела все своє життя, але зараз боялась туди зайти. Це місце асоціювалося з біллю і я нізащо сюди не хтіла повертатися. Переступивши поріг, назад дороги вже не було. Я направилась в кабінет пані Енгель.

-доброго дня, ви просили щоб я зайшла до вас, ви маєте якусь важливу інформацію.

-так, доброго, в мене є інформація, що у вас були дудісь і бабуся, які проживали не далеко від цього міста і вони залишили вам спадок. Вам потрібно зателефонувати за цим номером і адвокат вас проконсультує. А також у вас є двоюрідна сестра, яка проживає в цьому місті, і якщо вам цікаво, то ось її номер та адреса проживання.

-дякую,- це єдине що вирвалось в мене з рота.

Вийшовши я була шокована, я не вірила в те, що тільки що почула, в мене були близькі родичі, але чому ж вони мене не забрали, на це питання і багато інших, в мене нажаль відповіді не було. 

В мене були змішані відчуття, додому зовсім йти не хотілося, тому я вирішила піти прогулятися парком. Мені в котре не пощастило і пішов дощ, я забігла в кафе, яке було поруч. В ньому було гарно та затишно. Я замовила кави та булочку і сіла за столик біля дверей. На них я побачила об'яву, що вони шукають офіціантів з вільним графіком. Я вирішила підійти до бару і запитати, чи ця пропозія все ще актуальна. Хлопець сказав, що зараз покличе адміністратора і я з ним поговорю. Сівши за столик, я хтіла подзвонити по номеру адвоката. Нажаль він не брав слухавки і я вирішила записати повідомлення після сигналу. 

-доброго дня, мене звати Сильвія Мон. Мене повідомили, що ви знаєте інформацію про мене та спадок, який має перейти мені. Коли ми можемо призначити зустріч, щоб обговорити всі деталі цієї справи? Дякую, до побачення.

Відправивши повідомлення, я стала очікувати коли прийде адміністратор, через декілька хвилин, до мене підійшла дівчина років 23 в гарному костюмі і з світлим, схожим на моє, волоссям.

-вітаю, мене звати Анна, бармен мені сказав, що вас цікавить робота офіціантом в нашому кафе, вірно?

-так, я би хтіла працювати на пів ставки тут.

-добре, розкажіть щось про себе.

-мене звати Сильвія, мені 18 років і я навчаюся в університеті на педагогічному факультеті з поглибленням психології. Практично всі вечори я вільна, тому я можу працювати. 

-супер, нам підходить, ваша зміна починається з 16 до 22, день через два. Це означає що ви працюєте в понеділок, четвер і неділю. Про зарплату поговоримо трохи пізніше. Вас влаштовує графік? 

-так,- я махнула головою і почала збирати речі. 

Вийшовши з кафе, дощу вже не було, лиш маленькі калюжі були, в яких можна було побачити відображення деяких будівель і веселку в небі. 

Різко в моєму кармані задзвонив телефон, номер був невідомий, але я все ж взяла слухавку.

-слухаю

-доброго дня, мене звати Район Стон і я ваш адвокат, я прослухав ваше повідомлення, яке ви мені залишили і хтів спитати, чи зможете ви підійти завтра в годин 12?

-так, я цілий день вільна, тому зможу під'їхати

-добре, Мюлістріт 5, буду очікувати на вас за цією адресою, до зустрічі. 

Я вимкнула дзвінок і продовжила йти додому. 

***

-я дома, і я схоже на те що знайшла роботу.

-мої вітання, я завжди знала, що ти крута. А що там в сиротинці, що за новини?

-там теж все яскраво, коротше кажучи в мене були бубуся з дідусем, які переписали на мене свій спадок, так як я єдина спадкоємиця і ще в мене є двоюрідна сестра і в мене є її адреса та номер телефону.

-ого, ну це важлива інформація, я справді рада за тебе

Ми ще доволі довго розмовляли з Джи, а після я сіла читати електронну книгу. Трохи пізніше мені прийшло повідомлення, потім ще одне і ще одне, я вирішила зайти та й подивитися.

'привіт'

'це Марк, ми з тобою познайомилися в залі'

'як справи? Чи не проти ти сходити зі мною ще на одну зустріч?'

Я була здивована, бо не очікувала, що він все ж мені напише. Посмішка знову з'явилася на моєму обличчі і мені навіть не хтілося її прибрати. Це було дуже мило з його сторони, і я не могла дочекатися наступної зустрічі з ним.

'привіт, так, я пам'ятаю, в мене все добре і я не проти сходити з тобою ще на одну зустріч'

'а в тебе як справи?'

'та роботи в офісі багато, багато паперів треба заповнювати перед святами, але все ж скоро новий рік і вихідний точно гарантовано'

'ой бідненький, сподіваюся, що ти не сильно втомлюєшся'

Я дивувалася сама з себе, тому що раніше, я нікому не говорила таких слів, а тут воно вирвалось само і мені навіть за це не було соромно або що.

'та ні все добре, мені приємно, що ти за мене хвилюєшся' 

Ми говорили до самої ночі, а ж поки, я не зрозуміла, що ще трохи і я засну. Я написала йому, що мені час йти і ми призначили ще одну зустріч.

-можливо це буде як побачення,- тихо сказала я собі під ніс і знову посміхнулась. 

***

Вже сьогодні буде зустріч з адвокатом і я чесно кажучи, трошки нервувала, бо не знала, що він може сказати, з приводу цього.

-як я виглядаю?,-стоячи біля зеркала, спитала я свою подругу.

-як завжди кльово.

Джинні завжди мене підтримувала і була на моєму боці. Навіть в найскладніші моменти мого життя, вона була поруч.

***

-привіт я Джинні, а тебе як звати?,- до мене звернулась дівчинка з карими очима і темним волоссям. 

Я відразу побачила в її очах якусь доброту і щирість.

-ем, Сілі, мені 15 а тобі?

-о мені теж 15

***

З тих пір ця дівчина невисокого зросту з заворожуючими очима стала моєю подругою. Я могла з нею поділитися всім, що мене турбує. У нас була взаємна допомога, ми вміли підтримувати один одного, і тільки в такому зрілому віці, я дізналася, хто така справжня подруга і до тепер ми разом, не розлучні подруги. Ми навіть мислили однаково, вона стала мені ближчою ніж всі, лише з нею я могла бути справжньою і мені це подобалось.