3 глава

Піднявши очі, я знову хтіла кудись зникнути, але в бібліотеці не було куди. 

-вислухай мене, - сказав тихим, але в одночас дзвінким голосом Каарон,- я більше нічого не прошу

Я мовчки сиділа і не знала що робити далі. З одної сторони - хотілося просто вдарити його, але я сильніша за це, а з другою -вислухати і може дати якусь надію. 

-отже, мовчання - знак згоди,- почав він,- я не хочу перед тобою виправдовуватися, а лиш щоб ти вислухала мене і прийняла правильну думку. Безперечно, я був жахливим хлопцем всі ці роки для тебе, але люди змінюються...

-що ти хочеш цим сказати, те що ти мене ображав, не давав мені проходу, щоб не зацькувати, збирав людей, які могли мене бити і не шкодувати після цього,- я говорила вже майже плачучи,- я ніколи тобі не пробачу, ти найгірша людина з всіх, яких я лиш знаю, не підходь до мене навіть на кілометр, я не хочу тебе бачити і не пробачу тебе ніколи.

Я забрала свою книгу і залишила його на самоті, з думками, які можливо його турбували. Я відчувала лють, бо ця людина після багатьох років цькування, образ і іншого, вирішив, що одним словом "вибач" я забуду все те, що він робив.

Він відігравав тоді важливу роль в моєму житті. В мене були почуття до нього, і я думала, що "від ненависті до кохання, один крок", надіялась, що все зміниться, маючи ті рожеві окуляри, я втрачала свою гідність.

***

-ну що ти тепер зовсім, ніяка няня тебе не врятує, ти зробила помилку, коли пожалілась, а за помилки потрібно відповідати, - хлопець підняв на мене руку і вже хтів вдарити,- хоча, ти не вартуєш нічого, навіть того, щоб піднімати на тебе руку. Ти жалюгідна, таких як ти не люблять, і ти назавжди залишишся самотньою.

***

14-річна я сиділа під сходами і плакала, бо вважала, що так воно і буде, бо він старший і певно мав рацію. Я ніколи не думала, що моє життя може змінитися на краще, але дуже хтіла і вірила в це. Передивлюючись цю картину в себе в голові, я розумію, що зараз я навчаюся в найкращому вузі, про який я навіть мріяти не могла, а зараз це реальність. Згадуючи себе малу, я дала собі слово, що ніколи не буду показувати свої справжні почуття, бо вони нікого не цікавлять. До тепер, я стримую все, що твориться в мене на серці. 

Перша половина півріччя пройшла і наступили канікули. Новорічні свята завжди підіймали мені настрій, навіть в самі погані моменти мого життя. Я чекала їх завжди, хоча коли була малою вже знала, що діда мороза не існує, я сама була собі святом. Зараз, я буду святкувати його з моєю найближчою людиною, яка в мене була, це моя подруга, на більше, я навіть не розраховувала. 

Залишилося пару днів до нового року, ми вирішили з Джинні обмінятися в новорічну ніч подарунками, один від одного. 

Я була спортивна, тому часто ходила в спортзал. Стипендія була не велика, але мені вистачало. Кожен раз, як я відчувала себе не дуже, я ходила або до бібліотеки або до залу. Сьогодні моє серце лежало там, де тренажери.

Тренування проходило добре і я майже не втомилася, але під кінець до мене підійшов якийсь хлопець. На вид йому було десь 20 і виглядав він накачано та навіть сексуально. 

-це буде дуже дивно звучати, але чи не проти ти познайомитися?

-ем..ну можна, я не проти,- я посміхнулася, але мої щоки горіли дуже. 

Я була здивована, бо зі мною такого не було ще і я не знала, як реагувати в таких випадках. 

-коли ти будеш збиратися? Можемо сходити в якесь кафе, кави випити, якщо ти не проти.

-десь хвилин 10 поки збиру речі і буду вільна.

Ми поки дійшли до ближньої кафешки почався дощ і ми ледь встигли забігти. Купивши кави і тістечка, ми сіли за столик і почали розмовляти. Це тривало довго, ми сміялися і все було добре. Перший раз мені було комфортно з людиною протилежної статі і я не хтіла скоріше піти. Але тут цю ідилію обірвав телефонний дзвінок в моєму кармані.

-Вибач, ало,- я взяла слухавку, і моє лице з кожним словом змінювалося, хоча я намагалася це стримати,- так, я зрозуміла, я зможу підійти завтра після обіду. Дякую, до побачення.

Закінчивши розмову по телефону, ми говорили з цим хлопцем ще декілька хвилин, а потім він мене провів додому і розійшлися. Ми обмінялися мобільними телефонами, щоб якось контактувати. 

-я дома, ти тут? - знімаючи шарф і роззувшись, я зайшла до кімнати і побачила мою подругу, яка щось писала.

-о ти вже вдома, розповідай, як потренувалася, що це за хлопець був,- вона відклала зошит і повернулася до мене повністю, щоб послухати те, що я скажу.

-ну, ми були в залі, він підійшов до мене і запропонував познайомитися, ну я була не проти і ми пішли після того до кафе, говорили і все таке. До речі мені телефонувала пані Енгель з дитячого будинку, сказала, що знайшла якусь важливу інформацію про мене, то я завтра до неї йду.

-ого, цікаво, може знайшлися батьки чи щось такого

-не видумуй Джинні, такого точно не може бути.

З цими думками, ми лягли спати, але я не могла заснути, бо все ще думала про цю зустріч з хлопцем. Посмішка сама з'являлася на моєму лиці, але я намагалася її прибрати, з цими думками я заснула.