Розділ 9. Глянець, який пахне порохом

Наступний ранок почався для Олівії не з кави. Він почався з телефонного дзвінка, який змусив її підхопитися на ліжку о пів на сьому ранку так, наче в кімнаті спрацювала пожежна сигналізація.

— Олівіє! Ти це бачила?! Скажи мені, що ти це бачила! — голос Майї в трубці звуки вибуху нагадував більше, ніж людську мову.

Олівія, ще остаточно не прокинувшись, затерла очі вільну рукою.
— Майє, якщо ти про коробки з часописами...

— Які коробки, Лів?! Відкрий будь-який сайт! Ви на головній сторінці City Style та в усіх соцмережах Блеквуд-холдингу! Ексклюзивний репортаж «Архітектура почуттів»!

Олівія миттєво скинула виклик, зайшла в браузер і ледь не впустила телефон на білу ковдру.

З екрану на неї дивилася... вона сама. Але це була не та строга, зібрана Олівія Ванс, яку знав весь архітектурний світ. На знімку вона сиділа на кухонному острові пентхауса, її пальці були вплетені в волосся Марка на потилиці, а сам Марк схилився до неї так близько, що здавалося, між їхніми губами не було навіть повітря. Його очі були заплющені, а на її обличчі застиг вираз чистої, майже хворобливої вразливості та ніжності. Завдяки майстерності Жана та правильному освітленню софітів, кадр виглядав настільки інтимним, що Олівії стало важко дихати. Вона виглядала закоханою. Шалено, без пам'яті закоханою в Марка Еванса.

«Боже мій», — пронеслася панічна думка. — «Це бачили всі. Мої клієнти, мої підрядники, моя мама...»

Вона швидко накинула свій довгий шовковий халат і практично вибігла зі своєї спальні на першому поверсі пентхауса. Їй потрібно було терміново знайти Марка і змусити його щось зробити. Стерти це, закрити сайт, випустити спростування — бодай щось, що повернуло б їй контроль над власним життям.

Проте, коли вона спустилася у вітальню, Марк уже був там.

Він сидів за кухонним островом — точно на тому самому стільці, що й на фото. На ньому були строгі чорні штани від костюма та свіжа біла сорочка, але верхні ґудзики були розстебнуті, а краватка лежала поруч на стільниці. Перед ним стояла чашка, а в руках він тримав той самий випуск City Style, який, очевидно, кур'єр доставив йому рано-вранці.

— Евансе! — Олівія зупинилася за три кроки від нього, важко дихаючи. — Ти це бачив?! Це... це переходить усі межі! Жан обіцяв просто кілька домашніх кадрів для Блеквуда, а не... не порнографію для всього міста!

Марк повільно підняв на неї погляд. На його обличчі не було звичної насмішкуватості чи нахабства. Він дивився на неї серйозно, і в його сірих очах знову промайнуло те дивне світло, яке вона помітила під час зйомок.

— Порнографію, Ванс? — тихо запитав він, опускаючи журнал на стіл. — Тут усі одягнені. І, якщо чесно, це найкращий кадр, який Жан робив за останні п'ять років. Подивися тверезо: ми виглядаємо як пара, яка пройшла разом крізь вогонь і воду. Блеквуд щойно прислав мені повідомлення. Він у захваті. Акції проєкту виросли ще на чотири відсотки.

— Мені байдуже до акцій! — Олівія підійшла ближче, впершись руками в край стільниці. — Ти бачиш, як я там на тебе дивлюся? Люди вирішать, що я... що я втратила розум! Мої колеги з гільдії архітекторів уже пишуть мені повідомлення з «вітаннями». Вони думають, що я отримала цей контракт через ліжко, Марку! Через твою бісову харизму!

Марк раптом підвівся. Він був набагато вищим за неї, особливо зараз, коли на ній не було підборів, і Олівії довелося закинути голову, щоб продовжувати дивитися йому в очі. Він зробив крок навколо острова, скорочуючи відстань між ними.

— Нехай думають, що хочуть, Лів, — його голос став нижчим і м'якшим, набуваючи тих небезпечних ноток, від яких у неї всередині все стискалося. — Ми знаємо правду. Це просто бізнес. Ти сама написала Контракт про ненапад. Ти сама сказала Блеквуду, що ми з'їхалися. То чому ти зараз так панікуєш?

Він зробив ще крок, змушуючи її відступити назад, поки вона не вперлася спиною у велику скляну вітрину з його нагородами. Марк зупинився поруч, спершись однією рукою об скло прямо над її плечем, практично блокуючи її.

— Ти панікуєш не через те, що скажуть люди, Ванс, — тихо промовив він, нахиляючись до її обличчя так близько, що вона знову відчула знайомий аромат сандалу. — Ти панікуєш, тому що на цьому фото ти вперше виглядаєш живою. Не ідеальною лінією на кресленні, не прорахованою симетрією. А жінкою, яка здатна щось відчувати. І тебе лякає, що цей вираз обличчя викликав саме я.

Олівія відчула, як її серце починає шалено битися об ребра. Вона хотіла штовхнути його в груди, висловити все, що думає про його самовпевненість, але її погляд мимоволі впав на його губи, які були всього в кількох сантиметрах від її власних. Вона згадала вчорашню зйомку. Згадала, як міцно його рука тримала її за стегно.

— Ти... ти просто нестерпний егоїст, Евансе, — прошепотіла вона, намагаючись, щоб її голос звучав твердо, але він зрадницьки здригнувся наприкінці.

Марк дивився на неї кілька довгих секунд. Його погляд ковзнув по її губах, потім повернувся до очей. На мить Олівії здалося, що він зараз порушить усі пункти їхнього пакту. Що він просто візьме і поцілує її — тут, у тиші напівтемної вітальні, без жодних камер Жана.

Але Марк раптом відсторонився. Він опустив руку, повернувся до столу і взяв свій піджак.

— Збирайся, партнерко, — спокійно сказав він, накидаючи піджак на плечі й повністю повертаючи собі маску холодного професіонала. — За тридцять хвилин у нас спільна робоча нарада на об'єкті з підрядниками Блеквуда. Вони бачили журнал. І тепер вони очікують побачити не просто закоханих, а архітекторів, які знають, як побудувати цей бісов театр. Не спізнюйся.