Конверт.

Айворі, міцна, жвава тітка офіціанта Пола, вбрана у яскраву картату сукенку, уважно слухала плутані пояснення свого схвильованого племінника. Її погляд був прикутий до різноманіття плям на Галиній блакитній сорочці. Дівчина помітила, що жінка геть не була у захваті від прохання Пола. Галя, мило посміхаючись, одразу запропонувала розрахуватися за два тижні. Вона запевнила неприязну власницю кімнати на горищі, що її влаштують будь-які умови. Жінка вже вкотре кинула на Пола багатозначний, несхвальний погляд, скептично скривила повні губи, але неохоче відкрила шухляду у столі.  Діставши звідти важкого, металевого ключа від житла на горищі, вона віддала його Галі зі словами:  "Тільки без сюрпризів, згода?" Погляд її темних, як безмісячна ніч, очей,  наостанок наче відсканував кожну клітину Галиного блідого обличчя.  Спантеличеній дівчині не хотілося обманювати своїх нових знайомих, тому вона знічено і спішно подякувала непривітній тітці Пола і попросила хлопця провести її до тимчасового помешкання. Попрощавшись з Полом, дівчина  відчинила бічні, приховані від стороннього ока, двері триповерхового, історичного будинку на Bourbon Street, яким володіла Айворі. Галя обережно піднялася скрипучими, деревʼяними сходами на горище. У темному, задушливому, захаращеному коридорі пахло сирістю, порохами, від яких хотілося чхати, сушеною травою, і смердючими секретами хтивих котів. Відкривши тим самим ключем важкі двері, які вели з вузького коридору до доволі просторої кімнати, Галя полегшено зітхнула. Напівтемне приміщення було охайним, хоча й справляло враження, що власниця не часто сюди навідувалась: старі меблі були вкриті пилом, а невеликі вікна наглухо зашторені. Дівчина повісила свого потертого наплічника на масивний, металевий гачок на дверях і присіла на велике ліжко посеред кімнати. 
Насамперед їй дуже хотілося прийняти гарячий душ, але дія Соломіїної вакцини проти злиденної отрути втрачала свою силу. В Землі Предків останнім часом вельми бракувало саме того виду мухоморів, з яких мавці Соломії вдалося створити антизлидняк - головний компонент-антидот для токсичної, швидкодіючої отрути Злих Злиднів. Злиденні вчені Верховного Злидня тим часом вивели унікальний вид зомбі "Іванів-Дураків", які харчувалися цінними мухоморами. Івани-Дураки також добре володіли вмінням вводити у оману наївних мешканців Землі Предків своєю вдаваною простотою і душевною добротою. Останні не вбачали в них ніякої загрози і навіть белькотіли з ними по злиденному, запрошуючи підступних дураків до своєї оселі. Винищуючи вночі посадки цінних мухоморів на лисих горах, на які дураки мали тренований нюх, вони виходили на телепатичний звʼязок з Головними Злиденними Брехунами і нашіптували довірливим мешканцям Землі Предків про братську любов Верховного Злидня і перемирʼя зі Злими Злиднями. Небезпека ще була в тому, що Івани-Дураки  мали людську подобу, яка не викликала жодних підозр - широке, веснянкувате, ,кругле, як млинець, обличчя, ніс бульбиною, щербаті рідкі зуби, які вони показували при зустрічі у дурнуватій посмішці, і скуйовджене,  соломʼяне волосся. У Світі Людей, вони часто любили вдавати з себе жертв злиденного життя у країні Злих Злиднів. Івани-Дураки вже розповзлися далеко за межі Землі Предків. Їм  вдавалося вдало дурити і довірливих мешканців Світу ельфійців, і Світу Драконів, вдало маніпулюючи співчуттям, щоб отримати прихисток. 
Освіжившись сухим душем українського бренду "Пречиста Діва" з натуральними складниками трави чистотілу та подорожнику, Галя закинула брудний одяг у пралку, зрадівши зручностям скромного житла. Вона відчинила вікно і у кімнату вихором увірвалася вулична  какофонія зі звуків пʼяного сміху, різножанрової музики, нетерплячих клаксонів нервових водіїв та пронизливих поліцейських сирен, які їх вгамовували. В кімнаті гостро запахло маріхуаною, кавою, смаженим мʼясом і порошком для прання. Галя вдихнула на повні груди тепле, важке, липневе повітря таємничого південного міста. Вона згадала про сріблястого конверта, який їй залишила істота на міцних, волохатих лапах. В дівчини не було сумніву, що таємнича істота, причаївшись у сусідній туалетній кабінці, стежила за нею. Галя  з цікавістю дістала конверта з бічної кишені рюкзака, який одиноко висів на темному гачку. Листівка вже не виглядала такою містичною. Вона,  зручно вмостившись на мʼякому ліжку, почала читати текст, який ледь вловимо мерехтів сріблястим сяйвом. 
" Шановна мадам! Ласкаво прошу до нашого гостинного, музичного та містичного міста! 
Запрошую вас на вечірній коктейль до найвеселішого бару у Новому Орлеані (думаю нам є про що поговорити) 
До зустрічі третього липня 2024 року , об 11 годині вечора у готелі Монтелеоне. 
З повагою. Містер Ругару." Замислено кусаючи нижню губу, вона декілька разів перечитала повідомлення. 
Галиним завданням було зʼявитися у місті непомітно і вийти на контакт з тією, яка була тут відомою володаркою світу магіі та чаклунства. Читаючи загадкове запрошення, вона запідозрила, що її присутність тут вже не була таємницею. 
Дівчину охопила суміш з різних відчуттів: захоплення, цікавість, хвилювання і трохи страху. Вона й гадки не мала, як має виконати своє завдання. Зустріч з місцевими, мітичними істотами була б дуже помічною, але тепер, коли ця можливість з'явилася, вона була неабияк збентежена. "Хто цей містер Ругару?  І що за таємниця ховається за цим запрошенням? Друг чи недруг? "- хвилюючі думки почали танцювати запального аркана у її голові. 
Галя дістала свого оновленого ангельською версією смартфона і подумки набрала повідомлення такого змісту: "Дорога Саро, я прибула на місце завдання і маю запрошення на коктейль від таємничого Містера Ругару. Мені  не має, що вдягнути."
Відповідь прийшла миттєво: "Пакунок під дверима. Я про все подбала, моя крихітко. Порошок вдихнеш перед виходом - він додасть люмінесцентного блиску твоїм очам, зробить повнішими губи і розгладить зморшки. Цілую. Будь обережна.
P.S. Не забудь напувати квітки рути місячним сяйвом вночі, а вдень сховай їх у прохолодне темне місце". 
Галя щось весело мугикнула собі під носа, прочитавши про зморшки. Вона вийшла до коридору, щоб перевірити, чи не пожартувала Сара. За дверима, на підлозі вже лежав  великий пакунок, дбайливо загорнутий у цупкий чорний папір і оздоблений живими, сонцесяйними квітами червоної рути. 
"Супер миттєва магічна Нова Пошта. Дякуємо за ваше замовлення" - прочитала Галя на блискучій білій листівці, прикріпленій до посилки. Забравши акуратного пакунка усередину, вона міцно зачинила двері, не помітивши , як з квітки впала червона пелюстка на ніс чорному котові. Пухнаста тварина, прихована темрявою, у куті за дверима бавилася крихітною мишею. Кіт вже мав намір придушити кігтистою лапою нещасну жертву, але щойно ніжна, сяюча пелюстка торкнулася його темного носа, він несподівано лагідно замуркотів до напівживого, сірого створіння і, жалібно нявкнувши, зник у темряві. 
Магія вже непомітно увірвалась у це місто слідом за Галею, бо, як відомо, жодний портал ніколи не вдається повністю зачинити одразу. Зазвичай це стається з часом, коли електромагнітні хвилі інших вимірів самі діагностують пошкодження у тонких матеріях і з часом затягують дрібні дірки і шпарини, але поки це триває цей кропіткий процес чекай неприємних сюрпризів.