Глава 29

На моє велике здивування, мій ранок почався з повідомлення, яке Арсен прислав мені у 12 ночі... Так, вам не причулося, рівно у 00:00... Я була приємно здивована, і на моє щастя, саме в той момент, я ще не стулила очей.... А ось, що було в тому повідомленні:
" Моя солоденька Мілко:) Вітаю тебе з твоїм повноліттям! Просто даруй мені свою посмішку щодня:) А я буду робити для цього все... Люблю тебе, моя красуне!!!" 
На обличчі одразу ж засяяла посмішка, я також хотіла відповісти йому, що люблю, проте вирішила зберегти ці слова до нашої зустрічі:) 
    Прокинувшись зранку, навіть не розуміючи, що відбувається, у мої обійми кинулась Аня із словами:
- Моя доросла дівчинко, вітаю тебе.. Просто будь щасливою:) 
А одразу ж за нею в кімнату зайшла і Марія Степанівна, тримаючи у руках спечений власноруч невеличкий торт, з надписом, до сліз: "Ми любимо тебе.." І справді, з моїх очей покотилась сльоза щастя... Я так любила Аня та Марію Степанівну, вони були для мене справжньою сім'єю... Отримавши привітання майже від усього дитбудинку, я почала готуватись до вечора... Оскільки сьогодні був вихідний, Арсен написав, що заїде по мене аж ввечері. Тому часу для приготування було достатньо... Це мій день народження, мої 18, і я можу дозволити собі виглядати на всі 100%. Аня кудись зникла, заявивши, що йде на побачення з Антоном... Хоча її посмішка була занадто хитрою, але напевно мені просто здалося.... Повністю накрутивши своє волосся, я взялась за макіяж... Підвела вії, зробила делікатні стрілки та намалювала губи блиском із смаком шоколаду:) Додавши трохи блискіток, я пішла обирати одяг... Як я вже й казала, святкового одягу у мене не було так багато, але все ж дещо ефектне я для себе знайшла.... Одягнувши кремове та дуже гладеньке,  злегка пишне плаття, з короткими пишними рукавами та оголеними плечима, я пшикнула на себе залишки парфуму та взула туфлі... Вперше за довгий час це не були кеди чи кросівки, а делікатні туфлі на невеличкому каблуку.... Посміхнувшись гарному відображенню у дзеркалі я вийшла на подвір'я, де на мене вже чекала знайома машина... З широкою посмішкою та гарно одягнений, Арсен вийшов з автомобіля тримаючи у руках великий букет троянд та просто величезного м'якого ведмедика з гарним бантом:) Боже, як все це мило... Просто не можу описати словами... Я ж просила мені нічого не дарувати, але цей ведмедик, це щось. Ніби мрія мого дитинства, та й не тільки дитинства... Мої щоки покрилися рум'янцем, коли хлопець опинився поруч зі мною.... Він вручив цей сюрприз із словами:
- Нарешті я дочекався! Нарешті тебе знову побачив! Міло, ти сьогодні неймовірно гарна... Я сходжу з розуму, дивлячись у твої очі... Вітаю з твоїм днем солоденька:) 
Без зайвих слів я просто обняла хлопця, цілуючи його у щоку та повторюючи:
- Це все так мило! Арсене дякую тобі:) 
Посадивши мене у машину, він сів за своє кермо, і ми поїхали у невідомому для мене напрямку... Хоча з кожною секундою я все більше здогадувалася, куди ми їдемо... Проте це були всього лиш здогади, які як і завжди, підтвердились... Зупинились ми біля того кафе, де я працювала... Хмм, і що ж вони всі задумали? Арсен попросив мене заплющити очі, та тримаючи за руку повів у кафе... Та коли я їх розплющила то була неймовірно здивована... Тут була і Аня, І Антон, навіть Катерина Сергіївна з маленькою Солею, моя Марія Степанівна, Світі та Коля....На їхніх обличчях сяяли посмішки, і всі вони кричали "Вітаємо.." Багато кульок, різні прикраси і всі люди яких я люблю... Це найкраще день народження в моєму житті:) Задувши свічки на своєму святковому торті, почулась незвичайна, приємна мелодія... О Боже, невже хтось грає на гітарі... Повернувшись назад я помітила Арсена, який сидів на стільці, тримаючи у руках гітару, утворюючи мелодію:
    " Ти моє мистецтво, ти моє життя
      Заполонила серце, солоденька моя
      Смарагдові очі так манать мене...
      А вуста спокуси доповнюють тебе.
      Шоколадний аромат твого волосся
      Зводить з розуму мене...
     Ну зізнайся, мені ж не здалося..
     Що ти  причарувала мене:) 
     Ти моє дихання й повітря моє..
    Мені ти потрібна, як натхнення моє.
      Якщо тебе втрачу..
     Собі не пробачу...
      Адже більше за все...
      Люблю Міло, тільки тебе!" 
Подих перехоплювало, серце калатало із скаженою швидкістю, а з очей лились рікою сльози щастя та справжнього кохання, до цього зеленоокого хлопця... Я підбігла до нього, і просто без зайвих слів міцно-міцно обняла... А він прошепотів:
- Я виконав обіцянку... Але це ще не все:) 
Ну куди ще більше сюрпризів? Мій макіяж зовсім зіпсується... Та те, що я побачила, було варте навіть зіпсутого макіяжу... Він подарував мені картину, він намалював мене... Серце просто зжимало від захоплення... Я подивилась в його очі, мовчки питаючи чи все це не сон... Та він взяв мене за талію, та прошепотів:
- Я хочу бачити тебе такою завжди... Я люблю тебе:) 
- І я тебе люблю Арсене...- впевнено заявила я, на цей раз сама тягнучись до поцілунку, на який він звичайно відповів... Я щаслива, по-справжньому щаслива, і це все завдяки йому та нашої випадкової зустрічі, яка переросла у щось більше, у ЛЮБОВ ❤️