Глава 28

Провівши Мілку додому я зателефонував до Тохи... Хотілось дізнатися як там в нього справи з Анею? Можливо навіть сподобалась! Та тільки но я сказав "Ало" хлопець одразу ж почав свою розмову:
- Старий, ця дівчина неймовірна... Мені з нею було так легко... Ми розмовляли весь вечір... Вона така гарна:) 
- Ооо, Тоха, ти закохався? Чи що? 
- Якщо це можна так назвати. То хай буде так, я закохався...
- Ти хоч на побачення її запросив ? Га? Тох??? 
- Чорт, Арс! Я зовсім забув. Навіть номер її не взяв. Ти ж зможеш мені допомогти? Візьмеш номер від Міли?
- Звичайно, друже. Але за однієї умови...
- Проси все, що хочеш..- впевнено промовив він
- Завтра в Міли день народження... Хочу влаштувати для неї вечірку. Допоможеш? 
- Арс,ти ще питаєш? Для чого ж потрібні друзі?! 
- Дякую тобі Тоха, ти найкращий!!! 
- А хто ж як не я:) - сміючись промовив хлопець, кидаючи слухавку..
Тепер залишилось придумати, що подарувати моїй цукерочці? Звичайно, я б міг просто подарувати їй якусь прикрасу, коштовність чи щось тому подібне... Але моя Міла особлива, тому подарунок також має бути особливим.... Хммм, але що ж їй таке придумати? В той момент я поглянув на її фотографію в телефоні, і зрозумів, що хочу саме зараз намалювати її... Такою якою бачу її у своїх снах, і такою яка не покидає мої думки:)  Взявши велике полотно та фарби, я взявся за роботу... В моєму образі, дівчина сиділа на траві, тримаючи у руках свої улюблені пензлі, а поруч з нею те саме полотно, на якому вона малює свої шедеври... Погляд задумливий, смарагдові очі, як завжди дивляться у даль, шукаючи відповіді на усі питання, а легка посмішка, що сяє на обличчі, додає їй шарму... Вийшло навіть краще ніж я уявляв... Ця постать стояла ніби біля мене, зачаровуючи кожним своїм проникливим поглядом...  Мій перший подарунок готовий, сподіваюся, що їй сподобається... Але це не все... За час свого творіння я придумав, і ще дещо, і переконаний в тому, що це має точно їй сподобатися:)  Проте всі дізнаються про цей сюрприз уже на вечірці!!! Все що залишилось підготувати деякі речі для завтрашньої вечірки... Замовивши торт, культури та різні прикраси, я міг видихнути з полегшенням.... Ну а тепер поринаю у царство Морфея... 
       Зранку також було багато справ, прихопивши свої подарунки я поїхав у кафе, де працювала Міла... Так, вечірка буде саме там... Знайшовши її боса, я сказав:
- Олександр Борисович, так? Якщо не помиляюсь? Чи можна орендувати ваше кафе на один день, для святкування? Гроші не проблема, називайте будь яку ціну...- я був налаштований серйозно, все для моєї Мілки:) 
Спочатку чоловік був трохи здивований моїм проханням, але вчувши про будь яку ціну та гроші, одразу ж промовив:
- Звичайно... Ваш батько робив важливі внески у наше кафе, тому орендувати його вам на цей день, будемо тільки за честь... 
Хоч щось мій зробив добре у цьому житті... Звичайно, він так і багато всього зробив, а через те, що він хороший фінансист, який допомагав багатьом фірмам та закладам, його поважає все місто. А оскільки я його син, отже також ця пошана частково передається і мені... Якщо чесно, мені байдуже як до мене ставляться інші, але сьогодні я був радий, що все йде за моїм планом, і сьогодні ввечері я зможу знову потонути у посмішці своєї цукерочки...